Big Trouble (En Busca de Pleito) - David Lee Roth

Well, Mousy Joe got the master plan.

He got a hat full of sugar;

folks said, «You a lucky man.»

One night he just disappeared

And all we found was his hat in a clearing

Down by the Seven Eleven.

Folks cried, someone had died.

But I know Joe didn’t go to heaven, no.

He went looking for trouble,

it was in his eyes.

She was a dime a dozen

and they were two of a kind.

Cherry Blue and Mighty Mouse

Kinda quiet dude and sure was 'sposed to be back at the house

With the kids and the dog.

«And tonight we’re rocketeers», said Mouse.

«And I know a little joint upstairs in the back

Where we can sweat it all out and laugh.»

And without a doubt they were out

looking for trouble,

the real kind.

She was a dime a dozen

and they were two of a kind.

How many times have you said to yourself,

«Hey, I feel like a yo-yo, I’ve been here too long.»

I bet if you asked them our heroes would say,

«Hey, we’re already gone.»

I know, somehow I know.

How many times have you said to yourself,

«Hey, I feel like a yo-yo, I’ve been here too long.»

I bet if you asked them our heroes would say,

«Hey, we’re already gone.»

I know.

And off they drove,

Late night still life,

Paper moon shinin' brilliantly.

I’m sure he thinks that’s cool

'cause any moon or mouse says he’s a friend of hers

And this one will do just fine.

So what do you say we go lookin'?

Ну, мишачий Джо отримав генеральний план.

У нього капелюх, повний цукру;

люди сказали: «Ти щаслива людина».

Одного вечора він просто зник

І все, що ми знайшли, це його капелюх на полянці

Вниз за Seven Eleven.

Люди плакали, хтось помер.

Але я знаю, що Джо не потрапив на небо, ні.

Він поїхав шукати неприємності,

це було в його очах.

Вона була десятка дюжина

і вони були двоє одних видів.

Вишнева Блакитна і Могутня Мишка

Якийсь тихий чувак, і точно мав бути повернутися до дома

З дітьми і собакою.

«І сьогодні ввечері ми ракетчики», — сказав Маус.

«І я знаю маленький суглоб нагорі ззаду

Де ми можемо попотіти і посміятися».

І, безсумнівно, вони вийшли

шукаю біди,

справжній вид.

Вона була десятка дюжина

і вони були двоє одних видів.

Скільки разів ви казали собі:

«Гей, я почуваюся йо-йо, я тут занадто довго».

Б’юся об заклад, якби ви запитали їх, наші герої сказали б:

«Гей, ми вже пішли».

Я знаю, чомусь знаю.

Скільки разів ви казали собі:

«Гей, я почуваюся йо-йо, я тут занадто довго».

Б’юся об заклад, якби ви запитали їх, наші герої сказали б:

«Гей, ми вже пішли».

Я знаю.

І вони поїхали,

Пізній нічний натюрморт,

Паперовий місяць сяє блискуче.

Я впевнений, що він думає, що це круто

тому що будь-який місяць чи миша каже, що він їй друг

І цей підійде просто чудово.

Тож що ви кажете, ми підемо шукати?