The Decemberists - Dark Lunacy

(Beyond the Danube, beyond the Danube,)

(Beyond the Danube, across the river,)

(The march passed, the march passed,)

(Went hiking on Turkish troops!)

Tomorrow, together, step by step in march

Tomorrow, united, running to war

I see your fear, your sorrowing eyes

I remember my childhood, I ran away from ghosts

But now I’ve courage for the change

Bleeding or blinded, free I want to die

Pushkin writes for Decemberists

1825, we lived in forlorn hopes

Untill the Tsar claimed for our lives

Maybe they forgot about their marching hearts

White army — You blind — free I want to die

Pushkin writes for Decemberists

Pushkin writes for this land of mine!

(Beyond the Danube, beyond the Danube,)

(Beyond the Danube, across the river)

Equilibrium — Once there was

Disparity — is what remains

I can’t endure this evil for my spawn

I want no longer — I can no longer

I see your fear, your sorrowing eyes

I remember my childhood, I ran away from ghosts

But now I’ve courage for the change

Bleeding or blinded, free I want to die

Pushkin writes for Decemberists

(Beyond the Danube, beyond the Danube,)

(Beyond the Danube, beyond the Danube)

In the engagement I’ll carve this stone through the unlimited

marching in the early morning light

and upon this ruins our Red Flag will be waving

(За Дунаєм, за Дунаєм,)

(За Дунаєм, через річку,)

(Марш пройшов, марш пройшов,)

(Пішов у похід на турецьких військ!)

Завтра разом, крок за кроком у березні

Завтра, об’єднані, біжу на війну

Я бачу твій страх, твої скорботні очі

Згадую дитинство, тікав від привидів

Але тепер у мене є сміливість змінитися

Стікаючи кров’ю чи осліплений, вільний, я хочу померти

Пушкін пише для декабрівців

У 1825 році ми жили в лідних надіях

Поки Цар не позбавив нас життя

Можливо, вони забули про свої маршируючі серця

Біла армія — Ти сліпий — вільний, я хочу померти

Пушкін пише для декабрівців

Пушкін пише для цієї моєї землі!

(За Дунаєм, за Дунаєм,)

(За Дунаєм, через річку)

Рівновага — Колись була

Диспропорція — це те, що залишається

Я не можу терпіти цього зла заради свого відродження

Я більше не хочу — більше не можу

Я бачу твій страх, твої скорботні очі

Згадую дитинство, тікав від привидів

Але тепер у мене є сміливість змінитися

Стікаючи кров’ю чи осліплений, вільний, я хочу померти

Пушкін пише для декабрівців

(За Дунаєм, за Дунаєм,)

(За Дунаєм, за Дунаєм)

Під час заручини я вирізаю цей камінь у безмежності

маршують у ранньому світлі

і над цими руїнами буде махати наш Червоний прапор