La Chair Humaine - Darjeeling, Jean Michel Caradec

Tu vois midi à ta fenêtre

Mais à ma porte il est minuit

Le noir de tes yeux tue peut-être

C’est mon étoile qui pâlit

Je suis le shériff et le prêtre

De cette messe de minuit

Quand je te dirai «Missa est»

Il te faudra quitter mon lit

Na na na na na

Na na na na na

Tu erreras d’ouest en est

Cherchant ta route pleurant ton nid

Pauvre héroïne du far-west

Venue d’un western spaghetti

Je n’esquisserai plus un geste

Vers tes seins montagne d’envie

C’est la fin de cet Everest

Sous ma caresse inassouvie

Na na na na na

Na na na na na

Si tous les tonnerres de Brest

Zébraient de feu mon ciel de lit

Je te fuirais comme la peste

Ton orage est vrai délit

Car à présent qu’il te déteste

Au moment de quitter la vie

Le jour de sa dernière sieste

Respecte un cow-boy endormi

Na na na na na

Na na na na na

Ти бачиш полудень у своєму вікні

Але на моєму порозі вже опівніч

Чорнота ваших очей може вбити

Це моя згасаюча зірка

Я шериф і священик

З цієї опівнічної меси

Коли я кажу тобі "Місса"

Тобі доведеться залишити моє ліжко

На на на на на

На на на на на

Ти будеш блукати із заходу на схід

Шукаю свій шлях, в’ючи своє гніздо

Бідна героїня далекого заходу

Походить із спагетті-вестерну

Я більше не буду замальовувати жест

До твоїх грудей гора заздрості

Це кінець цього Евересту

Під моєю нездійсненою ласкою

На на на на на

На на на на на

Якби всі громи Бреста

Посмугував вогнем балдахін мого ліжка

Я втечу від тебе, як від чуми

Твій шторм справжній злочин

Бо тепер, коли він тебе ненавидить

При відході з життя

День його останнього сну

Поважайте сплячого ковбоя

На на на на на

На на на на на