Insensé - Darjeeling, Jean Michel Caradec

Elle a peur de prendre l’avion, mais elle regarde par la fenêtre

Comme si c'était son passé qui était dehors.

Elle ne tient plus jamais ma main.

Elle n’est plus une enfant, plus une enfant.

Elle achète des tapis d’Orient pour mettre aux murs de sa maison.

Elle ne sait pas, bien sûr, que c’est une prison.

Elle a perdu le goût de l’impossible.

Elle a des clés à chaque doigt, à chaque doigt.

Elle ferme ses volets comme elle ferme ses yeux.

Il y a bien longtemps qu’elle n’a pas vu la lune.

Ses lèvres couleur de prune sont les fruits d’un jardin de pluie

Jardin de pluie, jardin de pluie.

Вона боїться літати, але дивиться у вікно

Ніби поза ним було його минуле.

Вона більше ніколи не тримає мене за руку.

Вона вже не дитина, не дитина.

Вона купує східні килими, щоб поклеїти їх на стінах будинку.

Вона, звичайно, не знає, що це в'язниця.

Вона втратила смак до неможливого.

У неї ключі на кожному пальці, на кожному пальці.

Вона закриває віконниці, як заплющує очі.

Давно вона не бачила місяця.

Її сливові губи — це плоди дощового саду

Дощовий сад, дощовий сад.