Долина спящих - Дана Соколова, Скруджи

Улетая на миг, я слышу тихий звон,

О том, что мир погряз в искусственном сне,

Мир кричит, планета плачет.

О том, что на Земле пластик ходячий.

Не останавливай меня,

Ведь люди стали незрячие,

Во лжи видят правду, и

Долина светящая —

Теперь стала спящей.

Не моя, не моя, не моя.

Не моя, не моя, не моя.

Долина спящих.

Ты не один, я не одна,

Мы не одни теперь.

В свете витрин

Твой мир угасал —

Искусственная жизнь.

Ты не, ты не — не один среди них.

Я не, я не — не одна из чужих.

В свете видим, кто тут чей, а кто чьих.

Мы не, мы не — не одни среди них.

Я готов на безумие, ради тебя даже прыгнуть в Везувий.

Это опасно безумно, закрываю глаза, эти чувства беззубые.

Разум рассудит, если надо, то стану навечно закатанной мумией.

Перерисую карту Созвездия, выберусь с Фурии.

Всего и не счесть, что готов отдать в жертву за несколько встреч,

И пусть даже речь так остра, но, поверь, нет желания обжечь.

Твоя уникальность и есть в том, что ты настоящая — Порги и Бесс,

Гершвин писал о таких-же простых, о таких, кто не где-то здесь.

Не моя, не моя, не моя.

Не моя, не моя, не моя.

Долина спящих.

Ты не один, я не одна,

Мы не одни теперь.

В свете витрин

Твой мир угасал —

Искусственная жизнь.

Ты не, ты не — не один среди них.

Я не, я не — не одна из чужих.

В свете видим, кто тут чей, а кто чьих.

Мы не, мы не — не одни среди них.

Відлітаючи на мить, я чую тихий дзвін,

Про те, що світ загруз у штучному сні,

Світ кричить, планета плаче.

Про те, що на Землі пластик ходячий.

Не зупиняй мене,

Адже люди стали незрячі,

У брехні бачать правду, і

Долина світить

Тепер стала сплячою.

Чи не моя, не моя, не моя.

Чи не моя, не моя, не моя.

Долина сплячих.

Ти не один, я не одна,

Ми не самі тепер.

У світлі вітрин

Твій світ згасав

Штучне життя.

Ти не, ти не – не один серед них.

Я не, я не одна з чужих.

У світі бачимо, хто тут чий, а хто чиїх.

Ми не, ми не – не одні серед них.

Я готовий на безумство, заради тебе навіть стрибнути у Везувій.

Це небезпечно шалено, заплющую очі, ці почуття беззубі.

Розум розсудить, якщо треба, то стану назавжди закоченою мумією.

Перемалюю карту Сузір'я, виберуся з Фурії.

Загалом і не порахувати, що готовий віддати в жертву за кілька зустрічей,

І нехай навіть мова така гостра, але, повір, немає бажання обпалити.

Твоя унікальність і в тому, що ти справжня - Поргі і Бес,

Гершвін писав про таких же простих, про таких, хто не десь тут.

Чи не моя, не моя, не моя.

Чи не моя, не моя, не моя.

Долина сплячих.

Ти не один, я не одна,

Ми не самі тепер.

У світлі вітрин

Твій світ згасав

Штучне життя.

Ти не, ти не – не один серед них.

Я не, я не одна з чужих.

У світі бачимо, хто тут чий, а хто чиїх.

Ми не, ми не – не одні серед них.