Frostpunk - Dan Bull, The Stupendium

I still remember the day the frost descended

It was the end of empty threats

From a God who must have meant it

We must have crossed a deity whom our greed and lust offended

And upon whose plentiful benevolence each of us depended

The biting chill swept across the lofty life we’d built

'Til mighty buildings were left crushed to look like tiny hills

The frost lifted up the rock exposing all society’s ills

Those we tried not to think about for what we might reveal

We set a course and travelled forth to grab resources

From the shrapnel of oil tankers and man of war ships

Battle forces we hadn’t planned to have a war with at all before

But now we have a lack of choice

This is the new reality, a gloomy anarchy looming

Held in the hand of one human, who is that man?

It’s me

Can’t say I feel proud, this doesn’t warrant vanity

The looking glass is frosted over and we cannot see

So, we place our faith and hope and dreams in smoke and steam

I mean, why would we go to those extremes if we don’t believe?

So, hunker down and dig in for the coldest winter tide

Since you convinced your prideful self that you’ve nothing to hide

The wheels of progress frozen motionless

Unless we thaw all these unspoken spokes

Then death is coming home

The wheels of progress frozen motionless

Unless we thaw all these unspoken spokes

Well, then, we’re going home

Ever since the first of us huddled round the fire

With nothing to hide but animal hides as attire

Our entire world was centred

And dependent on supplies of carbon

The new oxygen that we require to respire

We pampered life’s complexities, manufactured luxuries

While suffocating nature’s lungs when we cut the trees

Now our comeuppance seems to be to huddle round the fire

With everything to hide and animal hides as attire

What goes around will come around, whatever’s underground

Will come up now you’re not expecting it

And damn well hunt you down

So hunker down and dig in for the coldest winter tide

Since you convinced your prideful self that you’ve nothing to hide

The wheels of progress frozen motionless

Unless we thaw all these unspoken spokes

Then death is coming home

The wheels of progress frozen motionless

Unless we thaw all these unspoken spokes

Well, then, we’re going home

Our stomachs are the furnaces, our open throats the chimney

Our hearts the flowing pumps that need

The bellow lungs to bring heat

But our brittle bodies are a pitiful device

Trying to subsist upon a trickle of supplies

With the vittles diminishing I don’t think it will suffice

Although species evolve quicker when it’s difficult to thrive

But that theory isn’t something that always applies

Deprive us enough, we’ll suffer our inevitable demise

We are each expendable but the city must survive

It’s just a pleasant bonus if it keeps us alive

So hunker down and dig in for the coldest winter tide

Since you convinced your prideful self that you’ve nothing to hide

The wheels of progress frozen motionless

Unless we thaw all these unspoken spokes

Then death is coming home

The wheels of progress frozen motionless

Unless we thaw all these unspoken spokes

Well, then, we’re going home

Я досі пам’ятаю день, коли зійшов мороз

Це був кінець порожніх загроз

Від Бога, який, напевно, мав це на увазі

Ми, мабуть, перетнули божество, якого образили наша жадібність і пожадливість

І від чиєї великої доброзичливості кожен із нас залежав

Пронизливий холод охопив високе життя, яке ми побудували

«Поки могутні будівлі не були зруйновані, щоб виглядати як крихітні пагорби

Мороз підняв скелю, викривши всі недуги суспільства

Ті, про які ми намагалися не думати, щоб розкрити

Ми встановили курс і вирушили забрати ресурси

З осколків нафтових танкерів і кораблів військового флоту

Бойові сили, з якими ми раніше взагалі не планували вести війну

Але зараз у нас бра вибору

Це нова реальність, похмура анархія, що насувається

У руках однієї людини, хто ця людина?

Це я

Не можу сказати, що я пишаюся, це не виправдовує марнославства

Зазеркальце заморожене, і ми не бачимо

Отже, ми вкладаємо нашу віру, надію та мрії в дим і пару

Я маю на увазі, навіщо нам впадати в такі крайнощі, якщо не віримо?

Тож присідайте та закопайтеся в найхолодніший зимовий приплив

Оскільки ви переконали себе гордого, що вам нема чого приховувати

Колеса прогресу завмерли нерухомо

Якщо ми не розморозимо всі ці невимовні спиці

Тоді смерть повертається додому

Колеса прогресу завмерли нерухомо

Якщо ми не розморозимо всі ці невимовні спиці

Ну що ж, ми йдемо додому

З тих пір, як перший із нас тулився біля вогню

Немає чого приховувати, окрім шкурок тварин як наряду

Увесь наш світ був зосереджений

І залежить від запасів вуглецю

Новий кисень, який нам потрібен для дихання

Ми балували життєві складності, створювали предмети розкоші

Коли ми задушуємо легені природи, коли ми рубаємо дерева

Тепер наша винагорода, здається, — тулитися біля вогню

Є все, що можна приховати, і шкури тварин як наряд

Те, що йде навколо, прийде навколо, все, що знаходиться під землею

З’явиться зараз ви цього не очікуєте

І до біса добре полювати на тебе

Тож зберіться на корточках і закопайте на найхолодніший зимовий приплив

Оскільки ви переконали себе гордого, що вам нема чого приховувати

Колеса прогресу завмерли нерухомо

Якщо ми не розморозимо всі ці невимовні спиці

Тоді смерть повертається додому

Колеса прогресу завмерли нерухомо

Якщо ми не розморозимо всі ці невимовні спиці

Ну що ж, ми йдемо додому

Наші шлунки — це печі, наші відкриті горла — димар

Наші серця текучі насоси, які потребують

Легені з сильфоном, щоб принести тепло

Але наші крихкі тіла — жалюгідний пристрій

Намагаючись існувати за рахунок припасів

Оскільки вітл зменшується, я не думаю, що цього буде достатньо

Хоча види розвиваються швидше, коли їм важко процвітати

Але ця теорія не завжди актуальна

Позбавте нас достатньо, ми потерпаємо нашу неминучу кончину

Кожен із нас — витратний матеріал, але місто має вижити

Це просто приємний бонус, якщо це тримає нас живими

Тож зберіться на корточках і закопайте на найхолодніший зимовий приплив

Оскільки ви переконали себе гордого, що вам нема чого приховувати

Колеса прогресу завмерли нерухомо

Якщо ми не розморозимо всі ці невимовні спиці

Тоді смерть повертається додому

Колеса прогресу завмерли нерухомо

Якщо ми не розморозимо всі ці невимовні спиці

Ну що ж, ми йдемо додому