Люби - Dan Balan

Прекрасное утро вновь сведёт с ума!

Что случилось с сердцем, снова бьётся, как тогда.

А в небе так скучно, я устал мечтать.

И вернусь я навсегда, в мире неба ты и я.

Люби, люби, как солнце!

Как вечно грустная луна и не отпускай меня!

Люби, пусть льются слёзы,

Ведь в сердце вечная весна, так не отпускай меня, люби!

И разные роли я любил играть.

Ты прощала всё, но разве можно всё прощать?

И в небе так долго, что же я искал?

Я вернулся навсегда, в мире неба ты и я.

Люби, люби, как солнце!

Как вечно грустная луна и не отпускай меня!

Люби, пусть льются слёзы,

Ведь в сердце вечная весна, так не отпускай меня, люби!

Люби

Сколько нежности и сколько счастья.

Были вместе, один вечер, сколько страсти.

Люби

Люби, люби, как солнце!

Как вечно грустная луна и не отпускай меня!

Люби, пусть льются слёзы,

Ведь в сердце вечная весна, так не отпускай меня, люби!

Люби, люби, люби

Прекрасний ранок знову зведе з розуму!

Що трапилося із серцем, знову б'ється, як тоді.

А в небі так нудно, я втомився мріяти.

І повернуся я назавжди, на світі неба ти і я.

Кохай, кохай, як сонце!

Як вічно сумний місяць і не відпускай мене!

Люби, нехай ллються сльози,

Адже в серці вічна весна, так не відпускай мене, кохай!

І різні ролі я любив грати.

Ти прощала все, але чи можна все прощати?

І в небі так довго, що я шукав?

Я повернувся назавжди, на світі неба ти і я.

Кохай, кохай, як сонце!

Як вічно сумний місяць і не відпускай мене!

Люби, нехай ллються сльози,

Адже в серці вічна весна, так не відпускай мене, кохай!

Кохай

Скільки ніжності та скільки щастя.

Було разом, один вечір, скільки пристрасті.

Кохай

Кохай, кохай, як сонце!

Як вічно сумний місяць і не відпускай мене!

Люби, нехай ллються сльози,

Адже в серці вічна весна, так не відпускай мене, кохай!

Кохай, кохай, кохай