Лишь до утра - Dan Balan

Дождь в ноябре, cловно небо в слезах.

Я живу, как во сне, cнова вижу тебя.

Имя твоё на губах замерло.

Далеко-далеко я прощаюсь с тобой.

Лишь до утра... До утра...

Я коснусь тебя...

Лишь до утра... До утра...

Снова ты и я...

Лишь до утра...

Лишь до утра...

А ты помнишь, как летали над горами?

А ты помнишь, как любовь кушали руками?

Как вино "Rose" пили и смеялись,

Нам казалось, что мы в мире, где только радость,

И Вечность, и Солнце, и розы, и нежность - и всё для любви!

А когда нас будил первый луч света, ты говорила: "Это последнее лето..."

Сердце в руках так дрожало тогда,

Я хотел всё отдать, ты хотела мечтать.

Имя твое снова сводит с ума,

Далеко-далеко я плыву в облаках.

Лишь до утра... До утра...

Я коснусь тебя...

Лишь до утра... До утра...

Снова ты и я...

Лишь до утра...

Лишь до утра...

Лишь до утра... До утра...

Я коснусь тебя...

Лишь до утра... До утра...

Снова ты и я...

Лишь до утра...

Лишь до утра...

Дощ у листопаді, наче небо у сльозах.

Я живу, як уві сні, знову бачу тебе.

Ім'я твоє на губах завмерло.

Далеко-далеко я прощаюсь із тобою.

Лише до ранку... До ранку...

Я торкнуся тебе...

Лише до ранку... До ранку...

Знову ти і я...

Лише до ранку...

Лише до ранку...

А ти пам'ятаєш, як літали над горами?

А ти пам'ятаєш, як кохання їли руками?

Як вино "Rose" пили і сміялися,

Нам здавалося, що ми у світі, де тільки радість,

І Вічність, і Сонце, і троянди, і ніжність – і все для кохання!

А коли нас будив перший промінь світла, ти казала: "Це останнє літо..."

Серце в руках так тремтіло тоді,

Я хотів все віддати, ти хотіла мріяти.

Ім'я твоє знову зводить з розуму,

Далеко-далеко я пливу в хмарах.

Лише до ранку... До ранку...

Я торкнуся тебе...

Лише до ранку... До ранку...

Знову ти і я...

Лише до ранку...

Лише до ранку...

Лише до ранку... До ранку...

Я торкнуся тебе...

Лише до ранку... До ранку...

Знову ти і я...

Лише до ранку...

Лише до ранку...