Heimatlos - D-Flame

Überall stört man!

Doch wo gehört man hin, wenn man noch nicht mal zu Hause

willkommen ist?

Hör mir zu!

In seiner Selbstfindungsphase wurde er schnell zum Kind der Strasse,

da Commodore oder Atari nur in fremden Zimmern waren,

traf er sich jeden Tag mit seiner Clique um in seiner Nachbarschaft,

um die Dinge zu rippen, die ihnen gefielen.

Sachen zum spielen,

Fahrräder und Essen waren die Ziele.

Rein in’s Kaufhaus und schnell wieder mit dem, was man braucht, raus.

Währenddessen hält ein anderer nach dem Hausdetektiv Ausschau.

Grössere Sachen kommen auch in die Taschen.

Wenn einer kommt, wird ihn 'ne

Faust überraschen.

Und wenn es gelingt, wird es tausend mal klappen.

So wird gedacht, wenn man nur braucht und nie hatte.

Wie Robin Hood stiehlt man von Reich und gibt es dann den Armen.

Daheim hat man es auch nicht leicht und könnte das nie bezahlen.

Im Gegenteil, es gibt immer mehr Stress, bei dem man sich immer schlimmer

verletzt, seelisch und körperlich, da man mit Schlägen und mit Wörtern trifft.

Doch von dem, was draussen wirklich abgeht, versteht und hört man nix.

Man weiss nur genau, dass das der Weg zur Selbstzerstörung ist.

Die Angst vor diesem System wurde ein Riesen Problem und die andere Seite

versuchte man einfach nie zu verstehen.

Heimatlos, auch daheim ist kein zu Hause mehr!

Heimatlos, man muss sehen,

dass man die Regeln draussen lernt!

Heimatlos, niemand kann wissen, wohin der Weg geht, wenn man nicht weiss,

wo man herkommt und keiner einen versteht!

Heimatlos, auch daheim ist kein zu Hause mehr!

Heimatlos, man muss sehen,

dass man die Regeln draussen lernt!

Heimatlos, niemand kann wissen, wohin der Weg geht, wenn man nicht weiss,

wo man herkommt und keiner einen versteht!

Beide Seiten hatten harte Zeiten und mussten viel leiden, trotzdem droht man

ihn rauszuschmeissen, da sie sich laufend streiten.

Bald war auch er bereit Stress zu vermeiden und wollte lieber in einem Heim

bleiben, statt immer wieder zu Haus' auszureissen, also liess er sich ein paar

Heime zeigen!

Entschieden hat er sich für eins in der Stadtmitte, weil er wusste,

er lässt sich sowieso von keinem abrippen.

Der Wille zu kämpfen war stark, nur das Herz war gebrochen.

Trotzdem packte er

in ein paar Wochen seine ganzen Klamotten.

Keiner konnte genau wissen, was er fühlte,

als er daheim auszog, weil niemand versuchte ihn zu verstehen.

Trotzdem hielt

er sein Haupt hoch.

Da die Tränensäcke trocken waren, flossen auch keine.

Zu viele wurden vergossen,

viel zu oft musste er weinen.

Noch eine Umarmung und dann heisst es nur noch auf Wiedersehen.

Bevor unsere

Streits ausarten, Mama, werde ich lieber gehen.

Er schliesst die Tür hinter sich und versucht nicht zu zeigen, was er fühlt.

Im inneren spürt er nur brennenden Schmerz, doch aussen bleibt er kühl.

Heimatlos, auch daheim ist kein zu Hause mehr!

Heimatlos, man muss sehen,

dass man die Regeln draussen lernt!

Heimatlos, niemand kann wissen, wohin der Weg geht, wenn man nicht weiss,

wo man herkommt und keiner einen versteht!

Heimatlos, auch daheim ist kein zu Hause mehr!

Heimatlos, man muss sehen,

dass man die Regeln draussen lernt!

Heimatlos, niemand kann wissen, wohin der Weg geht, wenn man nicht weiss,

wo man herkommt und keiner einen versteht!

Im neuen Zimmer eingezogen merkte er sofort, diese Einrichtung ist ganz

bestimmt ein viel härterer Ort.

So viele Jungs in einem Haus und alles nur Kinder, die keiner braucht.

Da ist Stress vorprogrammiert, beim kleinsten Ding rastet einer aus.

Deswegen bewegte er sich dort nur noch im Kampfmodus und der erste Test kam

dann nach drei Tagen nachts auf’m Lokus.

Während er dort sass, warfen sie nasses Klopapier über die Tür.

Und ihm war

klar, wenn er nix sagt, würde er dort für immer verlieren.

Als er rauskam, war niemand mehr da, doch er hörte genau, wer der Typ war.

Er wartete einfach nur am nächsten Tag auf einen Moment für den ersten Schlag.

Es dauerte nicht lange, bis er ihn traf, und das dann ungefähr dreissig mal.

Die Strafe, die er dafür bekam, war zu diesem Zeitpunkt scheissegal.

Taschengeldentzug ist besser als Bretter zu fangen wie ein armer Lecker,

Deswegen versuchte er schneller die Fressen von Feinden zu zerschmettern.

Nach einem Kampf hatte jeder Respekt, alle wussten, mit ihm geht so was net.

Die Älteren fanden den Style oberfett und sagten: So bist Du bald im Geschäft!

Heimatlos, auch daheim ist kein zu Hause mehr!

Heimatlos, man muss sehen,

dass man die Regeln draussen lernt!

Heimatlos, niemand kann wissen, wohin der Weg geht, wenn man nicht weiss,

wo man herkommt und keiner einen versteht!

Heimatlos, auch daheim ist kein zu Hause mehr!

Heimatlos, man muss sehen,

dass man die Regeln draussen lernt!

Heimatlos, niemand kann wissen, wohin der Weg geht, wenn man nicht weiss,

wo man herkommt und keiner einen versteht!

Скрізь один заважає!

Але де тобі місце, коли ти навіть не вдома

вітається?

Послухай мене!

На етапі самопізнання він швидко став дитиною вулиці,

оскільки Commodore або Atari були лише в чужих кімнатах,

він зустрічав свою групу щодня у своєму районі,

рвати речі, які їм подобаються.

речі для гри

Цілями були велосипеди та їжа.

Прямо в універмаг і швидко знову з тим, що вам потрібно.

Тим часом інший стежить за домашнім детективом.

Більші речі також йдуть в сумки.

Якщо хтось прийде, то це буде він

несподіваний кулак.

І якщо це вдасться, це спрацює тисячу разів.

Ось як ти думаєш, коли тобі тільки потрібно і ніколи не було.

Як Робін Гуд, ти крадеш у багатих, а потім роздаєш бідним.

Вдома теж нелегко, і за це ніколи не заплатиш.

Навпаки, з’являється все більше стресу, від якого почуваєшся все гірше

боляче, психічно і фізично, тому що ви б'єте ударами і словами.

Але ви нічого не розумієте і не чуєте про те, що насправді відбувається надворі.

Ви знаєте лише те, що це шлях до самознищення.

Страх перед цією системою став величезною проблемою і з іншого боку

ти просто ніколи не намагався зрозуміти.

Бездомний, навіть вдома вже немає дому!

Бездомний, тобі треба побачити

щоб ви вивчили правила на вулиці!

Бездомний, ніхто не може знати, куди веде дорога, якщо не знати

звідки ти родом і ніхто тебе не розуміє!

Бездомний, навіть вдома вже немає дому!

Бездомний, тобі треба побачити

щоб ви вивчили правила на вулиці!

Бездомний, ніхто не може знати, куди веде дорога, якщо не знати

звідки ти родом і ніхто тебе не розуміє!

Обом сторонам було важко і довелося багато страждати, але ви все одно погрожуєте

вигнати його, тому що вони продовжують сваритися.

Невдовзі він теж був готовий уникати стресу і вважав за краще жити вдома

залишатися, а не тікати з дому знову і знову, тож він дозволив собі декілька

покажи будинки!

Вибрав один у центрі міста, бо знав

його все одно ніхто не може обдурити.

Воля до боротьби була сильна, тільки серце було розбите.

Тим не менше він зібрав речі

весь свій одяг за кілька тижнів.

Ніхто не міг точно знати, що він відчуває

коли він пішов з дому, бо ніхто не намагався його зрозуміти.

Тим не менше втримався

— підняв він голову.

Оскільки слізні мішечки були сухі, вони не текли.

Надто багато було пролито

йому доводилося занадто часто плакати.

Ще один обійм, а потім просто прощання.

Перед нашими

Сварки загострюються, мамо, я краще піду.

Він закриває за собою двері і намагається не показувати, що відчуває.

Всередині він відчуває лише пекучий біль, а зовні залишається прохолодним.

Бездомний, навіть вдома вже немає дому!

Бездомний, тобі треба побачити

щоб ви вивчили правила на вулиці!

Бездомний, ніхто не може знати, куди веде дорога, якщо не знати

звідки ти родом і ніхто тебе не розуміє!

Бездомний, навіть вдома вже немає дому!

Бездомний, тобі треба побачити

щоб ви вивчили правила на вулиці!

Бездомний, ніхто не може знати, куди веде дорога, якщо не знати

звідки ти родом і ніхто тебе не розуміє!

Перейшовши в нову кімнату, він відразу помітив, що ця споруда завершена

напевно набагато складніше місце.

Стільки хлопців в одному будинку, а вони просто нікому не потрібні діти.

Стрес неминучий, найменша річ злякається.

Тому він туди переїхав тільки в бойовому режимі і прийшло перше випробування

потім через три дні вночі на місці.

Поки він там сидів, вони закидали двері мокрим туалетним папером.

І він був

Звичайно, якби він нічого не сказав, то програв би там назавжди.

Коли він вийшов, там нікого не було, але він точно почув, хто це хлопець.

Він просто чекав моменту першого удару наступного дня.

Незабаром він зустрів його, а потім він це зробив близько тридцяти разів.

Покарання, яке він отримав за це, на той момент не мало значення.

Зняття кишенькових грошей краще, ніж ловити дошки, як бідняк

Тому він намагався швидше розтрощити корм ворогів.

Після бійки всі відчували повагу, всі знали, що з ним щось подібне не працює.

Старші вважали фасон жирним і казали: скоро будеш у ділі!

Бездомний, навіть вдома вже немає дому!

Бездомний, ти маєш побачити

щоб ви вивчили правила на вулиці!

Бездомний, ніхто не може знати, куди веде дорога, якщо не знати

звідки ти родом і ніхто тебе не розуміє!

Бездомний, навіть вдома вже немає дому!

Бездомний, ти маєш побачити

щоб ви вивчили правила на вулиці!

Бездомний, ніхто не може знати, куди веде дорога, якщо не знати

звідки ти родом і ніхто тебе не розуміє!