Ciągle pada - Czerwone Gitary

Ciagle pada, asfalt ulic jest dzis sliski

Jak brzuch ryby

Mokre niebo sie opuszcza coraz nizej

Zeby przejrzec sie w marszczonej

Deszczem wodzie.

A ja?

A ja chodze, desperacko i na przekor wszystkim mokne

Patrze w niebo, chwytam w usta deszczu krople

Patrza na mnie rozplaszczone twarze w oknie

To nic

Ciagle pada, alejkami juz strumienie wody plyna

Jakas para sie okryla peleryna

Przygladajac sie jak moka bzy w ogrodzie

A ja?

A ja chodze, w stugach wody

Ale z czolem podniesionym

Zadna sila mnie nie zmusza i nie goni

Ide niby zwiastun burzy z kwiatkiem w dloni

O tak

Ciagle pada nagle ogniem otworzyly sie niebiosa

Potem zaczal deszcz ulewny siec z ukosa

Liscie klonu sie zatrzesly w wielkiej trwodze.

A ja?

A ja chodze, i nie straszna mi wichura ni ulewa

Ani piorun, ktory trafil obok drzewa

Slucham wiatru, ktory wciaz inaczej spiewa

Ciagle pada, nagle ogniem otworzyly sie niebiosa

Potem zaczal deszcz ulewny siec z ukosa

Liscie klonu sie zatrzesly w wielkiej trwodze, a ja?

A ja chodze, desperacko i na przekor wszystkim mokne

Patrze w niebo, chwytam w usta deszczu krople

Patrza na mnie rozplaszczone twarze w oknie

Ще йде дощ, асфальт на вулицях сьогодні слизький

Як черевце риби

Мокрее небо рухається все нижче і нижче

Подивитись на рюш

Це дощова вода.

І я?

А я йду, розпачливий і, незважаючи ні на що, мокрий

Дивлюсь на небо, ловлю в рот краплі дощу

Розплющені обличчя дивиться на мене у вікно

Це ніщо

Ще йде дощ, провулками течуть потоки води

Накидка була вкрита парою

Дивляться, як бузок мока в саду

І я?

А я йду, у струменях води

Але з високим чолом

Жодна сила не змушує мене і не переслідує мене

В ідеалі передвісник грози з квіткою в руці

о, так

І все-таки раптово йде дощ, вогонь відкрив небеса

Потім по діагоналі почав бігати проливний дощ

Кленове листя тремтіло від великого страху.

І я?

А я йду, і не боюся ні грози, ні зливи

Не та блискавка, що вдарила в дерево

Я слухаю, як вітер ще співає інакше

Ще йде дощ, раптом небо розкрилося вогнем

Потім по діагоналі почав бігати проливний дощ

Кленове листя тремтіло від великого страху, а я?

А я йду, розпачливий і, незважаючи ні на що, мокрий

Дивлюсь на небо, ловлю в рот краплі дощу

Розплющені обличчя дивиться на мене у вікно