Nuits d'ébène - Curt Close

Je ne suis plus personne, quelques pas qui résonnent dans une rue déserte

Moi tout ce qu’il me reste, tout ce qui m’attend, c’est un piano blanc

Je rentre chez moi, quand le soleil n’est plus là,

Quelqu’un d’autre a-t-il, autrefois,

Sur ce clavier posé les doigts …

Toute la nuit, sur l’ivoire et l'ébène je brise mes chaînes

Commes toutes les nuits, sur l’ivoire et l'ébène je me déchaîne

Alors je cris, mon amour et ma haine, les mots s’enchaînent,

se nouent, se lient, aux mélodies

Mais au petit matin, devant le piano, je reste KO

Je ne me souviens de rien, ni paroles, ni musiques, amnésique

J 'attends le soir, d'être seul dans le noir

Mes mains chercheront les accords,

Comme elles cherchent en vain ton corps

Je ne sais plus qui je suis…

Ai-je vécu une autre vie…

Le jour je crève et je fais de mauvais rêves,

Quelqu’un d’autre, a-t-il, autrefois,

Sur ce clavier, posé les doigts

Toute la nuit, sur l’ivoire et l'ébène je brise mes chaînes

Comme toutes les nuits, sur l’ivoire et l'ébène je me déchaîne

Alors je crie, mon amour et ma haine les mots s’enchaînent, toute la nuit

Sur l’ivoire et l'ébène je brise mes chaînes, comme toutes les nuits

Sur l’ivoire et l'ébène je me déchaîne

Alors je crie mon amour et ma haine,

Les mots s’enchaînent, se nouent, se lient, aux mélodies.

Mais au petit matin, il ne reste plus rien, de mes insomnies…

Я вже ніхто, кілька кроків відлунюють на безлюдній вулиці

Мені залишилося лише біле піаніно

Я йду додому, коли сонце зійде,

У когось ще є колись

На цю клавіатуру покладіть свої пальці...

Всю ніч на слоновій кістці та чорному деревах я розриваю свої ланцюги

Як і щовечора, на слоновій кістці та чорному дереві я дикую

Тож я кричу, моя любов і моя ненависть, слова йдуть одне за одним,

зав’язувати, зв’язувати, до мелодій

Але рано вранці, перед піаніно, я залишаюся КО

Я нічого не пам’ятаю, ні текстів, ні музики, амнезія

Я чекаю вечора, щоб побути сам у темряві

Мої руки будуть шукати акорди,

Як вони марно шукають твоє тіло

Я вже не знаю хто я...

Чи прожив я іншим життям...

Вдень я помираю і мені сняться погані сни,

У когось ще є колись

На цю клавіатуру покладіть пальці

Всю ніч на слоновій кістці та чорному деревах я розриваю свої ланцюги

Як і щовечора, на слоновій кістці та чорному дереві я дикую

Тому я кричу, моя любов і моя ненависть, ці слова тривають всю ніч

На слоновій кістці та чорному деревах я розриваю свої ланцюги, як кожну ніч

На слоновій кістці та ебені я дикую

Тому я кричу свою любов і свою ненависть,

Слова пов’язані, зв’язані, зв’язані з мелодіями.

Але рано вранці від мого безсоння нічого не залишилося...