I Have A Special Plan For This World - Current 93

(In her eyes tonight

There’s a glow tonight

They’re so bright they could light

Fountainbleu tonight

She’s so gracious

So vivacious

She is not thinking of me

Bless her little heart

Crooked to the core

Acting out a part

What a rollicking, frollicking bore!

She’s such fun tonight

She’s a treat tonight

You could spread her on bread

She’s so sweet tonight)

When everyone you have ever loved is finally gone

When everything you have ever wanted is finally done with

When all of your nightmares are for a time obscured

As by a shining brainless beacon

Or a blinding eclipse of the many terrible shapes of this world

When you are calm and joyful

And finally entirely alone

Then in a great new darkness

You will finally execute your special plan

One needs to have a plan, someone said who was turned away into the shadows

And who I had believed was sleeping or dead

Imagine, he said, all the flesh that is eaten

The teeth tearing into it

The tongue tasting its savour

And the hunger for that taste

Now take away that flesh, he said

Take away the teeth and the tongue

The taste and the hunger

Take away everything as it is

That was my plan

My own special plan for this world

I listened to these words and yet I did not wonder

If this creature whom I had thought sleeping or dead would ever approach his

vision

Even in his deepest dreams

Or his most lasting death

Because I had heard of such plans, such visions

And I knew they did not see far enough

But what was demanded in a way of a plan

Needed to go beyond tongue and teeth and hunger and flesh

Beyond the bones and the very dust of bones and the wind that would come to

blow the dust away

And so I began to envision a darkness that was long before the dark of night

And a strangely shining light

That owed nothing to the light of day

That day may seem like other days

Once more we feel the tiny-legged trepidations

Once more we are mangled by a great grinding fear

But that day will have no others after

No more worlds like this will follow

Because I have a plan

A very special plan

No more worlds like this

No more days like that

There are but four ways to die, a sardonic spirit might have said to me

There is dying that occurs relatively suddenly

There is dying that occurs relatively gradually

There is dying that occurs relatively painlessly

There is the death that is full of pain

Thus by various means they are combined

The sudden and the gradual

The painless and the painful

To yield but four ways to die

And there are no others

Even after the voice stopped speaking

I listened for it to speak again

After hours and day and years had passed

I listened for some further words

Yet all I heard were the faintest echoes reminding me

There are no others

There are no others

Was it then that I began to conceive for this world

A special plan?

There are no means for escaping this world

It penetrates even into your sleep

And is its substance

You are caught in your own dreaming

Where there is no space

And are held forever where there is no time

You can do nothing you are not told to do

There is no hope for escape from this dream

That was never yours

The very words you speak are only its very words

And you talk like a traitor

Under its incessant torture

There are many who have designs upon this world

And dream of wild and vast reformations

I have heard them talking in their sleep

Of elegant mutations

And cunning annihilations

I have heard them whispering in the corners of crooked houses

And in the alleys and narrow back streets of this crooked creaking universe

Which they, with their new designs, would make straight and sound

But each of these new and ill-conceived designs

Is deranged in its heart

For they see this world as if it were alone and original

And not as only one of countless others

Whose nightmares all proceed

Like a hideous garden grown from a single seed

I have heard these dreamers talking in their sleep

And I stand waiting for them

As at the top of a darkened flight of stairs

They know nothing of me

And none of the secrets of my special plan

While I know every crooked creaking step of theirs

It was the voice of someone who was waiting in the shadows

Who was looking at the moon and waiting for me to turn the corner

And enter a narrow street

And stand with him in the dull glaze of moonlight

Then he said to me

He whispered

That my plan was misconceived

That my special plan for this world was a terrible mistake

Because, he said, there is nothing to do and there is no where to go

There is nothing to be and there is no one to know

Your plan is a mistake, he repeated

This world is a mistake, I replied

The children always followed him

When they saw him hopping by

A funny walk

A funny man

A funny, funny, funny man

He made them laugh sometimes

He made them laugh, oh yes he did

He did, he did, he did, he did

Oh how he made them roll

One day he took them to a place he knew, a special place

And told them things about this world

This funny, funny, funny world

Which made them laugh sometimes

He made them laugh, oh yes he did

He did, he did, he did, he did

Oh how he made them roll

Then the funny little man who made them laugh

Sometimes he did

Revealed to them his special plan

His very special funny plan

Knowing they would understand

And maybe laugh sometimes

He made them laugh

Oh yes he did

He did, he did, he did, he did

Their eyes grew wide beneath their lids

And how he made them roll

I first learned the facts from a lunatic

In a dark and quiet room that smelled of stale time and space

There are no people

Nothing at all like that

The human phenomenon is but the sum of densely coiled layers of illusion

Each of which winds itself upon the supreme insanity

That there are persons of any kind

When all there can be is mindless mirrors

Laughing and screaming as they parade about

In an endless dream

But when I asked the lunatic what it was that saw itself within these mirrors

As they marched endlessly in stale time and space

He only rocked and smiled

Then he laughed and screamed

And in his black and empty eyes

I saw for a moment, as in a mirror

A formless shade of divinity

In flight from its stale infinity

Of time and space and the worst of all

Of this world’s dreams

My special plan for the laughter

And the screams

We went to see some little show

That was staged in an old shed

Past the edge of town

And in its beginnings all seemed well

The miniature curtain stage glowed in the darkness

While those dolls bounced along on their strings before our eyes

And in its beginnings all seemed well

But then there came a subtle turning point

Which some had noticed (and I was one)

Who quietly left the show (no, I did not)

Because I could see where things were going

As the antics of those dolls grew strange

And the fragile strings grew taut

With the tiny pullings of tiny limbs

The others around me became appalled

And turned away and abandoned the show

That was staged in an old shed

Past the edge of town

But I wanted to witness what could never be

I wanted to see what could not be seen

But the moment of consummate disaster

When puppets turn to face the puppet master

It was twilight and I stood in the greyish haze of a vast empty building

When the silence was enriched by a reverberant voice

All the things of this world, it said

Are of but one essence

For which there are no words

This is the greater part which has no beginning or end

And the one essence of this world for which there can be no words

Is but all the things of this world

This is the lesser part which had a beginning and shall have an end

And for which words were conceived solely to speak of

The tiny broken beings of this world, it said

The beginnings and endings of this world, it said

For which words were conceived solely to speak of

Now remove these words and what remains, it asks me

As I stood in the twilight of that vast empty building

But I did not answer

The question echoed over and over

But I remained silent until the echoes died

And as twilight passed into evening I felt my special plan

For which there are no words

Moving towards a greater darkness

There are some who have no voices

Or none that will ever speak

Because of the things they know about this world

And the things they feel about this world

Because the thoughts that fill a brain

That is a damaged brain

Because the pain that fills a body

That is a damaged body

Exist in other worlds

Countless other worlds

Each of which stands alone in an infinite empty blackness

For which no words have been conceived

And where no voices are able to speak

When a brain is filled only with damaged thoughts

When a damaged body is filled only with pain

And stands alone in a world surrounded by infinite empty blackness

And exists in a world for which there is no special plan

(When everyone you have ever loved is finally gone)

When everyone you have ever loved is finally gone

When everything you have ever wanted is finally done with

When all of your nightmares are for a time obscured

As by a shining brainless beacon

Or a blinding eclipse of the many terrible shapes of this world

When you are calm and joyful

And finally entirely alone

Then in a great new darkness

You will finally execute your special plan

When everyone you have ever loved is finally gone

When everything you have ever wanted is finally done with

When all of your nightmares are for a time obscured

As by a shining brainless beacon

Or a blinding eclipse of the many terrible shapes of this world

When you are calm and joyful

And finally entirely alone

Then in a great new darkness

You will finally execute your special plan

(Сьогодні в її очах

Сьогодні ввечері світиться

Вони такі яскраві, що можуть запалити

Fountainbleu сьогодні ввечері

Вона така милосердна

Такий жвавий

Вона не думає про мене

Благослови її маленьке серце

Викривлений до глибини душі

Виконання ролі

Яка весела, весела зануда!

Сьогодні вона така весела

Сьогодні вона чудова

Ви можете намазати її на хліб

Вона така мила сьогодні ввечері)

Коли всі, кого ти коли-небудь любив, нарешті пішли

Коли все, що ви коли-небудь хотіли, нарешті зроблено

Коли всі твої кошмари на час затьмарені

Як сяючий безмозкий маяк

Або сліпуче затемнення багатьох жахливих форм цього світу

Коли ти спокійний і радісний

І нарешті зовсім наодинці

Потім у великій новій темряві

Ви нарешті виконаєте свій особливий план

Треба мати план, сказав хтось, кого відвернули в тінь

І хто, як я вірив, спить або мертвий

Уявіть собі, сказав він, усе м’ясо, яке їдять

Зуби рвуться в нього

Язик смакує його смаком

І голод цього смаку

Тепер заберіть цю плоть, сказав він

Відніміть зуби і язик

Смак і голод

Приберіть все як є

Це був мій план

Мій особливий план для цього світу

Я слухав ці слова, але не дивувався

Якби ця істота, яку я вважав сплячою або мертвою, колись наблизилася б до нього

бачення

Навіть у найглибших мріях

Або його найтриваліша смерть

Тому що я чув про такі плани, такі бачення

І я знав, що вони не бачать достатньо далеко

Але те, що вимагалося в плані

Необхідно вийти за межі язика та зубів, голоду та плоті

За межами кісток і самого пороху з кісток і вітру, який прийде

здути пил

І тому я почав уявляти темряву, яка була задовго до темряви ночі

І дивно сяюче світло

Це нічого не було зобов’язане денному світлу

Цей день може здатися іншим

Знову ми відчуваємо тремтіння крихітних ніжок

Знову нас спотворює великий жахливий страх

Але після того дня не буде інших

Більше таких світів не буде

Тому що в мене є план

Дуже особливий план

Таких світів більше немає

Таких днів більше не буде

Є лише чотири способи померти, міг сказати мені сардонічний дух

Існує смерть, яка настає відносно раптово

Існує вмирання, яке відбувається відносно поступово

Існує вмирання, яке відбувається відносно безболісно

Є смерть, яка повна болю

Таким чином вони поєднуються різними способами

Раптовий і поступовий

Безболісне і болюче

Поступитися, але померти чотирма способами

І інших немає

Навіть після того, як голос перестав говорити

Я слухав, щоб воно заговорило знову

Минули години, дні і роки

Я прислухався до ще кількох слів

Але все, що я чув, це найслабші відлуння, які нагадували мені

Інших немає

Інших немає

Саме тоді я почав зачати для цього світу

Спеціальний план?

Немає засобів втекти від цього світу

Він проникає навіть уві сні

І є його змістом

Ви потрапили у власні мрії

Де немає місця

І зберігаються назавжди там, де немає часу

Ви не можете робити нічого, що вам не сказали

Немає надії втекти від цієї мрії

Це ніколи не було твоїм

Самі слова, які ви говорите, є лише його словами

А ти говориш як зрадник

Під її безперервними тортурами

Є багато тих, хто має плани на цей світ

І мріють про дикі та широкі реформи

Я чув, як вони розмовляли уві сні

З елегантних мутацій

І хитрі знищення

Я чув, як вони шепочуться в кутках кривих будинків

І в провулках і вузьких вуличках цього кривого скрипучого всесвіту

Зі своїм новим дизайном вони зробили б його прямим і здоровим

Але кожен із цих нових і непродуманих дизайнів

Збожеволів у своєму серці

Бо вони бачать цей світ так, ніби він самотній і оригінальний

І не як один із незліченних інших

Чиї все кошмари тривають

Як огидний сад, вирощений із одного насіння

Я чув, як ці мрійники розмовляють уві сні

І я чекаю на них

Як на вершині темних сходів

Вони нічого не знають про мене

І жодного з секретів мого спеціального плану

Тоді як я знаю кожен їхній криво-скрипучий крок

Це був голос когось, хто чекав у тіні

Хто дивився на місяць і чекав, поки я поверну за ріг

І зайдіть на вузьку вулицю

І стояти з ним у тьмяному місячному світлі

Тоді він сказав мені

Він прошепотів

Що мій план був невірним

Що мій особливий план щодо цього світу був жахливою помилкою

Тому що, сказав він, нема чого робити і нема куди подітися

Немає нічого бути і нікого знати

Ваш план — помилка, — повторив він

Цей світ — помилка, — відповів я

Діти завжди йшли за ним

Коли вони побачили, що він стрибає повз

Смішна прогулянка

Смішний чоловік

Смішний, смішний, смішний чоловік

Він інколи змушував їх сміятися

Він розсмішив їх, о, так, розумів

Він зробив, він зробив, він зробив, він зробив

Ой, як він змусив їх котитися

Одного разу він відвів їх у відоме йому місце, в особливе місце

І розповідав їм речі про цей світ

Цей смішний, смішний, смішний світ

Що іноді змушувало їх сміятися

Він розсмішив їх, о, так, розумів

Він зробив, він зробив, він зробив, він зробив

Ой, як він змусив їх котитися

Потім кумедний чоловічок, який змусив їх сміятися

Іноді він робив

Розкрив їм свій особливий план

Його особливий смішний план

Знаючи, що вони зрозуміють

І, можливо, іноді сміятися

Він розсмішив їх

О, так, він це зробив

Він зробив, він зробив, він зробив, він зробив

Їхні очі під повіками розширилися

І як він змусив їх крутитися

Я вперше дізнався факти від божевільного

У темній і тихій кімнаті, яка пахла застарілим часом і простором

Немає людей

Взагалі нічого подібного

Феномен людини — це лише сума щільно згорнутих шарів ілюзії

Кожен з яких накручується на найвище божевілля

Що є люди будь-якого роду

Коли все, що може бути, це безглузді дзеркала

Сміючись і кричачи, коли вони маршують

У нескінченному сні

Але коли я запитав божевільного, що це таке, що бачить себе в цих дзеркалах

Коли вони нескінченно марширували в затхлому часі та просторі

Він лише погойдувався та посміхався

Потім він засміявся і закричав

І в його чорних і порожніх очах

Я побачив на мить, як у дзеркалі

Безформний відтінок божественності

У втечі від своєї затхлої нескінченності

Про час і простір і найгірше з усіх

Про мрії цього світу

Мій особливий план щодо сміху

І крики

Ми пішли подивитись якусь маленьку виставу

Це було поставлено в старому сараї

За межею міста

І на початку все здавалося добре

Мініатюрна сцена-завіса світилася в темряві

Поки ті ляльки підстрибували на ниточках перед нашими очима

І на початку все здавалося добре

Але потім настав непомітний перелом

Що деякі помітили (і я був одним із них)

Хто тихо покинув шоу (ні, я не)

Тому що я міг бачити, куди все йде

Коли витівки ціх ляльок ставали дивними

І натягнулися тендітні струни

З крихітними потягуваннями крихітних кінцівок

Інші навколо мене прийшли в жах

І відвернувся, і покинув шоу

Це було поставлено в старому сараї

За межею міста

Але я хотів стати свідком того, чого ніколи не могло бути

Я хотів побачити те, чого не можна бачити

Але момент повної катастрофи

Коли ляльки повертаються обличчям до ляльковода

Були сутінки, і я стояв у сіруватому серпанку величезної порожньої будівлі

Коли тиша збагатилася лунаючим голосом

Усі речі цього світу, сказано

Мають лише одну сутність

Для якого немає слів

Це більша частина, яка не має ні початку, ні кінця

І єдина сутність цього світу, для якої немає слів

Це але всі речі цього світу

Це менша частина, яка мала початок і матиме кінець

І для якого слова були задумані виключно для розмови

Крихітні зламані істоти цього світу, сказано

Початок і кінець цього світу, було сказано

Для яких слова були задумані виключно для розмови

Тепер видаліть ці слова, і те, що залишиться, запитує мене

Коли я стояв у сутінках цієї величезної порожньої будівлі

Але я не відповів

Питання лунало знову і знову

Але я мовчав, доки луна не затихла

І коли сутінки перейшли у вечір, я відчув свій особливий план

Для якого немає слів

Рух до більшої темряви

Є деякі, хто не має голосу

Або жодної, яка ніколи не заговорить

Через те, що вони знають про цей світ

І те, що вони відчувають щодо цього світу

Тому що думки, які наповнюють мозок

Це пошкоджений мозок

Тому що біль, який наповнює тіло

Це пошкоджене тіло

Існувати в інших світах

Безліч інших світів

Кожна з яких стоїть окремо в нескінченній порожній темряві

Для якого не було придумано слів

І де жодні голоси не можуть розмовляти

Коли мозок наповнений лише пошкодженими думками

Коли пошкоджене тіло наповнене лише болем

І стоїть самотньо у світі, оточеному нескінченною порожньою чорнотою

І існує у світі, для якого немає спеціального плану

(Коли всі, кого ти коли-небудь любив, нарешті пішли)

Коли всі, кого ти коли-небудь любив, нарешті пішли

Коли все, що ви коли-небудь хотіли, нарешті зроблено

Коли всі твої кошмари на час затьмарені

Як сяючий безмозкий маяк

Або сліпуче затемнення багатьох жахливих форм цього світу

Коли ти спокійний і радісний

І нарешті зовсім наодинці

Потім у великій новій темряві

Ви нарешті виконаєте свій особливий план

Коли всі, кого ти коли-небудь любив, нарешті пішли

Коли все, що ви коли-небудь хотіли, нарешті зроблено

Коли всі твої кошмари на час затьмарені

Як сяючий безмозкий маяк

Або сліпуче затемнення багатьох жахливих форм цього світу

Коли ти спокійний і радісний

І нарешті зовсім наодинці

Потім у великій новій темряві

Ви нарешті виконаєте свій особливий план