Till Gunnel (Till Linnéa via Leonard Cohen) - Cornelis Vreeswijk

Hej Gunnel, vad vill du höra?

Jag glömmer det varje gång

Jag har något i mitt öra

Som kanske kan bli en sång

Det darrar ju i gitarren

Den ber om ett vackert grepp

Nu öppnar jag etuiet

Och kysser din underläpp

Sitt stilla och tyst, min Gunnel

Här kommer en vacker vers

En frånvarande tågtunnel

Jagar mig kors och tvärs

En krumhorn och två timbaler

Försvinner långt härifrån

Gitarren skälver i famnen

På min moders ende son

En eskimå öppnar ett fönster

Då blir hela rummet svalt

Ut strömmar förföriska dunster

Det rimmet var genialt, hehe

Du vet, jag kan hålla värmen

Det vet du nog att jag vet

Jag är lika varm som Saturnus, minst

Och stark som en järnmagnet

Nu är snart den visan färdig

Det märker du redan själv

Fram flyter min penna

Värdig som timret i någon älv

Sitta stilla och tyst och vänta

Bli kvar i din tavelram

För när jag har skrivit färdigt, min Gunnel

Är pennan så gott som lam

Nu blir alla stjärnor matta

Och stelnar till som stanniol

I öknarna, torra och platta

Fram springer det vattenhål

Och mörkret viker och natten

Och än är det inte dag

Hej Gunnel, här är din visa

Min Gunnel, och här är jag

Привіт Ганнель, що ти хочеш почути?

Я забуваю це щоразу

У мене щось у вусі

Яка може стати піснею

Гітара вібрує

Він вимагає гарного зчеплення

Тепер відкриваю футляр

І цілує твою нижню губу

Сиди спокійно, мій Ганнель

Ось чудовий вірш

Відсутній залізничний тунель

Переслідує мене всюди

Крумгорн і два тимбали

Зникаючи далеко звідси

Гітара тремтить у його руках

На маминого єдиного сина

Ескімос відкриває вікно

Тоді у всій кімнаті буде прохолодно

Звідти витікає спокусливий дим

Ця рима була геніальною, ха-ха

Знаєш, я можу зігрітися

Ви це знаєте так само добре, як і я

Я гарячий, як Сатурн, принаймні

І міцний, як залізний магніт

Тепер цей вид скоро буде закінчений

Ви вже самі це помічаєте

Моя ручка пливе вперед

Вартий, як ліс у будь-якій річці

Сиди спокійно, тихо і чекай

Залишайтесь у своїй фоторамці

Бо коли я закінчу писати, мій Gunnel

Чи перо майже кульгає

Тепер усі зірки стають тьмяними

І застигає, як станіоль

У пустелях сухі і рівнинні

Попереду біжить ополонка

І темрява відступає і ніч

І все ж не день

Привіт Ганнель, ось твоя віза

Мій Gunnel, і я тут