Epistel 81 - Cornelis Vreeswijk

Maurits, ach Maurits, je schaduw verdwijnt

Zie hem in het duister verzinken

Zie goud en purper, dat weelderig schijnt

In de modder zinken

Hoor de klokken van de beiaardier

Zie de veerman op de dode rivier

Zie de laatste haven

Daarom, ach Maurits, laat ons aldus hier

Zoetelief begraven

Ach, langgezochte, verborgen plek

Waar wij de tranen doen plengen

Waar tijd en dood de wijsheid en de gek

Tot een mengsel mensen

Daar is geen afgunst meer, geen nijd en geen haat

En het geluk, toch anders altijd paraat

Zal op het graf niet gaan dansen

Vijanden, Maurits, ze komen te laat

Met gebroken lansen

De beiaardier slaat de maat van het spel

Hij laat de grote klok draaien

Misdienaar doet er zijn beste, jawel

Laat de wierook zwaaien

Langs het pad, dat naar de tempel toe voert

Groeien rozen, en de tortelduif koert

Achter omfloerste vanen

Roffelt de trom en de rouwstoet, ontroerd

Lost zich op in tranen

Aldus belandde in haar allerlaatste bed

De vrouw van de pijpendraaier

Nu is het uit met de dagelijkse pret

Arme armoedzaaier

Van de tapkast tot het graf, zij aan zij

Staan de broeders in een treurige rij

Weent gij, brave borsten

Dorst had ze steeds, net als ik, net als jij

En wij blijven dorsten

Морісе, о Морісе, твоя тінь зникає

Спостерігайте, як він тоне в темряві

Подивіться на золото й пурпур, що сяє у великій кількості

Тонути в багнюці

Почуйте дзвони карильйонера

Побачити перевізника на мертвій річці

Перегляньте останній порт

Тому, о Морісе, залиш нас тут

Милу поховали

Ах, довгошукане, приховане місце

Де ми сльози лили

Де час і смерть мудрість і безумство

До суміші людей

Немає більше ні заздрості, ні заздрості, ні ненависті

І удача, інакше завжди готова

Не буде танцювати на могилі

Вороги, Мауріц, вони приходять надто пізно

З поламаними списами

Карильйонер перевершує ритм гри

Він змушує великий годинник працювати

Вівтарник робить усе можливе, так

Кадило кадило

По стежці, яка веде до храму

Троянди ростуть, а горлиця воркує

За завуальованими флюгерами

Котить барабан і похоронна процесія, рушить

Розчиняється в сльозах

Так опинилася в своєму останньому ліжку

Дружина сопілкаря

Тепер із щоденними розвагами покінчено

Бідний жебрак

Від бару до могили, пліч-о-пліч

Побратими стоять у скорботній шерензі

Плачте, хоробрі груди

Вона завжди відчувала спрагу, як і я, як і ти

І ми продовжуємо відчувати спрагу