Djurgårdsmässa - Cornelis Vreeswijk

Bror Andersson går framåt med nävar och med krut

Och Petterson föryngras i förtreten

Men stackars lilla Lundström han sixar som förut

Och ängslas för den stora kometen

Han söker sina drömmar och letar sina ljus

Och han gnolar sina visor på krog och fattighus

Mens Andersson går framåt med puka och salut

Och Petterson dras uppåt av magneten

I nya krya tider har människorna brått

Och springer så det dövar och det slamrar

I nya krya tider har människohjärtat fått

Elektriskt ljus i båda sina kamrar

Där sitter inget barn mer och gråter eller hur?

För gråten är en ynkrygg och en kasperfigur

I nya krya tider har människorna brått

För allt det myckna nya som belamrar

Ej vilja vi begynna någon domaredans

Ty domare finns det alltför gott om

Så lämnom vi kometen med krona och med svans

Och nya krya herrar som har bråttom

Vad synes er om våren som fantiserar stort

Om blommor och om blader i sommarens port?

Ej vilja vi begynna någon domaredans

Men det blyga och det spröda är det smått om

De frejdliga och friska behärskar sin trapets

Och lyfter sig på alla håll och kanter

Men mycket här i världen av styrkedom har getts

Av clowner och av små komedianter

Hur skulle det så vara förutan någon bön

Om vår lilla pappa Geno fick ut sin lilla lön?

Fast han inte är så hemma på hantel och trapets

Och har det svårt på alla håll och kanter

Ty blundom vi för bristen hos denne lille man

Och bristen hos den ena och den andra

Skjut ej på pianisten för han gör så gott han kan

Och för övrigt är det meningslöst att klandra

Så ropar det en Lillklas i skogen någonstans

«Hej hoppla mina hästar!»

fast de inte alls är hans

Så blundom vi för bristen hos denne lille man

Och bristen hos den ena och den andra

Брат Андерссон рухається вперед з кулаками та порохом

І Петтерсон помолодшав від жалю

Але бідолашний маленький Лундстрем, він, як і раніше, шістки

І турбувався про велику комету

Він шукає своїх мрій і шукає своїх вогників

І наспівує він свої пісні в шинках і бідняках

Mens Andersson рухається вперед, стукаючи та салютуючи

І Петтерсона тягне вгору магніт

У нові часи люди поспішають

І біжить так, що аж оглушливо та з гуркотом

У нові холодні часи людське серце отримало

Електричне освітлення в обох його камерах

Там більше не сидять і плачуть діти, чи не так?

Бо плач — хребет жалю і фігура Каспера

У нові часи люди поспішають

Для всіх нових речей, які захаращують

Ми не хочемо заводити суддівські танці

Бо суддів надто багато

Тож ми залишаємо комету з короною та хвостом

І нові джентльмени, які поспішають

Що ви думаєте про весну, яка фантазує по-великому

Про квіти та листя в вороті літа?

Ми не хочемо заводити суддівські танці

Але сором’язливих і тендітних небагато

Спокійні та здорові освоюють свою трапецію

І здіймається в усі боки й краї

Але багато в цьому світі силових суджень було дано

Про клоунів і маленьких коміків

Як би це було без молитви

Якби наш маленький тато Гено отримав свою маленьку зарплату?

Хоча на гантелях і трапеції він не такий вдома

І важко в усіх напрямках

Бо ми закривали очі на недоліки цього маленького чоловічка

І відсутність того і іншого

Не стріляйте в піаніста, тому що він робить все можливе

І, до речі, звинувачувати безглуздо

Так кричить десь у лісі Лільклас

«Привіт, мої коні!»

хоча вони зовсім не його

Тому ми закрили очі на недоліки цього маленького чоловічка

І відсутність того і іншого