Blues för Jacques Brel - Cornelis Vreeswijk

Rostiga gränder, sotiga tak

Hundar som parar sig, fylla och brak

Kärringar slåss om fisken

Och hojtar gällt

Och med pannan stödd mot sin öl vid disken

Sover lill-Paulus sällt

Och i Antwerpen susar ett dragspel

En sång, en chanson

Om just honom, just honom, just honom

Och många miljoner fler

För han är som en snurra, som snurrar, och stannar

Och sen aldrig rör sig mer

Trasiga vagnar på trasiga spår

Svarta ruiner från svarta år

Jag blundar och genast hör jag taktfasta vrål

Jag ser en förkolnad bild av soldaten som drunknade i stål

Och i Antwerpen susar ett dragspel

En sång, en chanson

Om just honom, just honom, just honom

Och några miljoner fler

För han är som en snurra, som snurrar, och stannar

Och sen aldrig rör sig mer

Vackra Minouschka, Katendrechts skatt

Jenever, Jenever, och hesa skratt

Det doftar frityr och rosor

Från Rue de Becq

Och i gränderna fladdrar horornas trosor

Från slaka klädesstreck

Och i Antwerpen susar ett dragspel

En sång, en chanson

Om just henne, just henne, just henne

Och många miljoner fler

För hon är som en snurra, som snurrar, och stannar

Och sen aldrig rör sig mer

I mitt Antwerpen går jag omkring

Och tänker att allt är ingenting

Borta är musikanten som förr här fanns

Borta är också tiggaretanten som bodde ingenstans

Och i Antwerpen susar ett dragspel

En sång, en chanson

Om just henne, just henne, just henne

Och några miljoner fler

För hon är som en snurra, som snurrar, och stannar

Och sen aldrig rör sig mer

Іржаві алеї, закопчені дахи

Собаки, які спаровуються, наповнюються і падають

Ласки б’ються через рибу

І кричить пронизливо

І притулившись чолом до пива біля прилавка

Маленький Пол міцно спить

А в Антверпені свистить акордеон

Пісня, шансон

Про тільки його, тільки його, тільки його

І ще багато мільйонів

Бо він подібний до прядки, що обертається та зупиняється

А потім ніколи більше не рухатися

Розбиті вагони на розбитих коліях

Чорні від чорних літ руїни

Я закриваю очі і відразу чую ритмічні ревіння

Я бачу обгоріле зображення солдата, який потонув у сталі

А в Антверпені свистить акордеон

Пісня, шансон

Про тільки його, тільки його, тільки його

І ще кілька мільйонів

Бо він подібний до прядки, що обертається та зупиняється

А потім ніколи більше не рухатися

Прекрасна Мінушка, скарб Катендрехта

Дженевер, Дженевер і хрипкий сміх

Пахне смаженим і трояндами

З вулиці де Бек

А в провулках повії трусики майорять

Від мотузок для білизни

А в Антверпені свистить акордеон

Пісня, шансон

Про тільки її, тільки її, тільки її

І ще багато мільйонів

Бо вона подібна до прядки, що крутиться та зупиняється

А потім ніколи більше не рухатися

У моєму Антверпені я гуляю

І думати, що все ніщо

Пішов музикант, який був тут

Зник і жебрак, який ніде не жив

А в Антверпені свистить акордеон

Пісня, шансон

Про тільки її, тільки її, тільки її

І ще кілька мільйонів

Бо вона подібна до прядки, що крутиться та зупиняється

А потім ніколи більше не рухатися