Bergen En Ravijnen - Clouseau

Er zijn zo van die dagen

Dat een zwerver in me leeft

Ik moet naar buiten breken

Ver weg van al wat mij omgeeft

Dan kan ik niets verdragen

Loop nerveus en overstuur

In m’n bloed klopt verlangen

Naar onstuimig avontuur

Het kan opeens gebeuren

En het valt zo plots op mij

Geen mens houdt mij nog tegen

Zelfs m’n liefste, zelfs niet jij

Ik kan het niet verklaren

't is een gloed die smelt en brandt

Ja los wil ik me scheuren

Los van elk gezond verstand

Het zijn bergen en ravijnen

Of een zaal van duizend man

Of de hitte van woestijnen

Die ik graag bedwingen zou

Dan scheur ik door de nacht

Door de hitte die me slaat

Een dorre witte vlakte

Die me naar de eindstreep jaagt

Dan luwt opeens de storm

Een rust die mij herschept

Onpeilbaar is de vreugde

Als je iets veroverd hebt

Het zijn bergen en ravijnen

Of een zaal van duizend man

Of de hitte van woestijnen

Die ik graag bedwingen zou

'T is een beest dat wild te keer gaat

Dat m’n angsten overstemt

Het gevaar dat me uitdaagt

Koen ik wil dat jij me temt

Dan wenkt opnieuw de haven

Van een huis waar ik verblijf

Dan proef ik weer de liefde

Van haar zoete warme lijf

Vind ik opnieuw de kant

Van het leven dat zich schrijft

Tot dat de onrust wakker wordt

En mij weer naar buiten drijft

Naar de bergen en ravijnen

Of een zaal van duizend man

Of de hitte van woestijnen

Die ik graag bedwingen zou

'T is een beest dat wild te keer gaat

Dat m’n angsten overstemd

Het gevaar dat me uitdaagt

Koen ik wil dat jij me temt

Nananana nanananana nananana

Бувають такі дні

Що бомж живе в мені

Я мушу вирватися

Далеко від усього, що мене оточує

Тоді я не витримаю нічого

Ходіть знервований і засмучений

Бажання в моїй крові

До диких пригод

Це може статися раптово

І це так раптово вражає мене

Мене більше ніхто не може зупинити

Навіть моя любов, навіть не ти

Я не можу пояснити

це сяйво, яке тане й горить

Так, я хочу порвати себе

Окрім будь-якого здорового глузду

Це гори й яри

Або зал із тисячею чоловіків

Або спеку пустель

Я хотів би приручити

Тоді я прорву ніч

Через спеку, яка мене б’є

Безплідна біла рівнина

Це переслідує мене до фінішу

Потім раптом буря вщухає

Спокій, який відтворює мене

Неосяжна радість

Коли ви щось підкорили

Це гори й яри

Або зал із тисячею чоловіків

Або спеку пустель

Я хотів би приручити

Це звір, який здичавіє

Це заглушає мої страхи

Небезпека, яка кидає мені виклик

Коен, я хочу, щоб ти приручив

Потім знову манить гавань

Про будинок, де я остаюся

Тоді я знову смакую любов

Її солодкого теплого тіла

Я знову знаходжу сторону

Про життя, яке пише себе

Поки не прокинуться хвилювання

І знову виганяє мене

До гір і ярів

Або зал із тисячею чоловіків

Або спеку пустель

Я хотів би приручити

Це звір, який здичавіє

Це заглушило мої страхи

Небезпека, яка кидає мені виклик

Коен, я хочу, щоб ти приручив

нананана нананана нананана