Mujer frontera - Clara Peya, Alba Florés, Ana Tijoux

No tiene manos para curar heridas

No tiene piernas para cruzar la vida

No tiene ojos que le lean el alma

Ni tiene oídos para abrazar palabras

No tiene pechos para quemar el aire

Ni tiene ganas que otro cuerpo le baile

Y lleva atados muñecas y tobillos

Quiere ser ave, pero no encuentra nido

..Y no quiere vivir

..Y no quiere morir

Es mujer frontera es horizontе

Es una autopista que separa sur y norte

Es un trabalеnguas en tu boca

Es dos hemisferios es lugar de maniobra

Es punto y seguido, pero a parte

Es túnel eterno es hielo en pecho y se hace arte

Es punto y aparte pero sigue

Es la cuerda floja que se tensa en el declive

Tiene un vacío que le arruga la frente

Es un espejo del llanto de la gente

Tiene dos muelas herencia de su abuelo

Que por las noches pelean contra el miedo

Y tiene crisis si se moja los dedos

Pero quisiera ahogarse en un desierto

Quiere ser polvo mucho antes que ser nada

Y ser despojo mucho antes que olvidada

…Y no quiere morir

…Y no quiere vivir

Es mujer frontera es horizonte

Es una autopista que separa sur y norte

Es un trabalenguas en tu boca

Es dos hemisferios es lugar de maniobra

No tenia nombre

No tenia edad

Llevaba los años de la libertad

Caía la guerra

Con toda su fuerza

Mientras mi madre cruzaba esta tierra

Antes que el mundo fuera de piedra

Antes que los muros fueran la vergüenza

Antes que el cielo llorara sin tregua

Y el piso gritara por las mil muertas

Hermana amigas y compañera

Atravesando lejana frontera

Pero la vida jamás se destierra

Siempre se lleva donde se quiera

Plantar un mundo

Con miles de frutos

Donde quepamos

Todas o ninguno

Mujer del borde

Mujer del norte del sur

Mujer sin pasaporte

Mujer del borde

Mujer del norte del sur

Mujer sin

У нього немає рук, щоб загоювати рани

У нього немає ніг, щоб схрестити життя

У нього немає очей, щоб читати його душу

Він також не має вух, щоб обійняти слова

У неї немає грудей, щоб спалити повітря

Він навіть не хоче, щоб інше тіло танцювало

А зап’ястя та щиколотки зв’язані

Він хоче бути птахом, але не може знайти гнізда

..і він не хоче жити

..і він не хоче вмирати

Вона прикордонна жінка, вона горизонт

Це шосе, що розділяє південь і північ

Це скоромовка в роті

Це дві півкулі, це місце для маневру

Це точково і слідує, але окремо

Це вічний тунель, це лід у грудях і це стає мистецтвом

Це повна зупинка, але це триває

Це трос, який натягується на спаді

У нього порожнеча, що морщить лоб

Це дзеркало плачу народу

У нього два моляри, успадковані від діда

Що вночі вони борються зі страхом

А в нього криза, якщо він пальці мочить

Але я хотів би втопитися в пустелі

Він хоче бути прахом задовго до того, як бути нічим

І бути зіпсованим задовго до забуття

...і він не хоче вмирати

...і він не хоче жити

Вона прикордонна жінка, вона горизонт

Це шосе, що розділяє південь і північ

Це скоромовка в роті

Це дві півкулі, це місце для маневру

Я не мав імені

Я не був старий

У нього були роки свободи

війна впала

З усієї сили

Як моя мати перетнула цю землю

Раніше світ був зроблений з каменю

Раніше стіни були соромно

Раніше небо плакало невпинно

І підлога буде кричати про тисячу мертвих

подруги і товариші сестри

Перетин далекого кордону

Але життя ніколи не виганяється

Він завжди бере, куди хочеш

посадити світ

З тисячами фруктів

де ми підходимо

все або нічого

край жінка

північ південь жінка

жінка без паспорта

край жінка

північ південь жінка

жінка без