Sacar la Voz - Ana Tijoux

Respirar para sacar la voz

Despegar tan lejos como un águila veloz

Respirar un futuro esplendor

Cobra más sentido si lo creamos los dos

Liberarse de todo el pudor

Tomar de las riendas, no rendirse al opresor

Caminar erguido, sin temor

Respirar, y sacar la voz

Uuhh… uuhh

Tengo los bolsillos vacíos, los labios partidos

La piel con escama cada vez que miro hacia el vacío

Las suelas gastadas, las manos atadas

La puerta de entrada siempre tuvo el cartel

Que dijo que estaba cerrada

Una espina clavada, una herida infectada, entramada

Una rabia colmada, en el todo y en la nada

El paso torpe al borde, sin acorde

Cada vez que pierdo el norte tengo la pérdida del soporte

El tiempo que clava me traba, la daga me mata filuda

La flama sin calma que de las manos se me escapa

Pero, tengo mi rincón florido

Sacar la voz, no estoy sola, estoy conmigo

Liberarse de todo el pudor

Tomar de las riendas, no rendirse al opresor

Caminar erguido, sin temor

Respirar, y sacar la voz

Uuhh… uuhh…

Uuhh… uuhh…

Tengo el amor olvidado, cansado, agotado, botado

Al piso cayeron todos los fragmentos que estaban quebrados

El mirar encorvado, el puño cerrado

No tengo nada, pero «nada» suma en este charco

Mandíbula marcada, palabra preparada

Cada letra afilada hasta la cresta de la oleada

Sin pena ni gloria escribiré esta historia

El tema no es caerse, levantarse es la victoria

Venir de vuelta, abrir la puerta está resuelta estar alerta

Sacar la voz que estaba muerta y hacerla orquesta

Caminar seguro, libre, sin temor

Respirar y sacar la voz

Liberarse de todo el pudor

Tomar de las riendas, no rendirse al opresor

Caminar erguido, sin temor

Respirar, y sacar la voz

Uuhh… uuhh…

Uuhh… uuhh…

El tiempo clava la daga haga lo que haga uno

Estraga oportuno

Tú no cobras lo que el tiempo paga

Se traga, saga tras saga

Raspa con su amarga espátula

Huérfano se hace de brújulas

Y lúcidamente en celo

Blanca el arma, blanco el pelo

Su blanca cara de crápula

`Esta´ dice un espinela

La que violeta cantaba

La de la sílaba octava del pateador

Vieja escuela

Y lo que duela, que duela si es que tiene que doler

La flama sin calma, que arder tenga

Que así siga ardiendo

Que siga fosforeciendo si tiene que florecer

En un cordel, a colgar la copla que el viento mece

Que pocas veces merece

Cada pena suelta voz, cada tos

Pensando en sacar la voz

Uuhh… uuhh…

Вдихніть, щоб вивести голос

Злетіти так далеко, як швидкий орел

Вдихніть майбутню пишність

Це має більше сенсу, якщо ми створюємо його разом

Позбавтеся від усякого сорому

Бери на себе відповідальність, а не здавайся гнобителю

Ходіть високо без страху

Вдихніть і вимовте свій голос

Ууууууууууу

У мене порожні кишені, розбиті губи

Лускатої шкіри щоразу, коли я дивлюся в порожнечу

Потерті підошви, зв’язані руки

На вхідних дверях завжди була табличка

хто сказав, що він закритий

Застряг шип, інфікована рана, каркас

Повна лють, у всьому і ні в чому

Незграбний крок до краю, без акорду

Кожен раз, коли я втрачаю північ, я втрачаю підтримку

Час, що прибиває мене, кинджал вбиває мене гостро

Полум'я без спокою, що виривається з моїх рук

Але у мене є свій квітучий куточок

Дай голос, я не один, я зі мною

Позбавтеся від усякого сорому

Бери на себе відповідальність, а не здавайся гнобителю

Ходіть високо без страху

Вдихніть і вимовте свій голос

ууууууууууууу

ууууууууууууу

Я забув кохання, втомлений, виснажений, викинутий

Усі розбиті осколки впали на підлогу

Згорблений погляд, стиснутий кулак

У мене нічого немає, але в цій калюжі додається «ніщо».

Щелепа позначена, слово підготовлено

Кожна буква гостра до вершини сплеску

Без жалю і слави я напишу цю історію

Тема не падає, вставати - це перемога

Повертайтеся, відкрийте двері, вирішено бути напоготові

Вийміть мертвий голос і зробіть з нього оркестр

Ходіть безпечно, вільно, без страху

Вдихніть і підвищте голос

Позбавтеся від усякого сорому

Бери на себе відповідальність, а не здавайся гнобителю

Ходіть високо без страху

Вдихніть і вимовте свій голос

ууууууууууууу

ууууууууууууу

Час вбиває кинджал, що б хто не робив

своєчасний хаос

Ви не стягуєте те, що платить час

Воно ковтає, сага за сагою

Він шкрябає своєю гіркою лопаткою

Сирота зроблена з циркуля

І зрозуміло в спеку

Білий пістолет, білий волосся

Його біле суцільне обличчя

"Це" говорить шпінель

той, що співала фіалка

Один із восьмого складу кикера

Стара школа

А що болить, що болить, якщо треба боліти

Полум'я без спокою, нехай горить

продовжуй горіти так

Нехай він продовжує фосфоритися, якщо йому доведеться цвісти

На струні, щоб повісити куплет, що гойдає вітер

що рідко заслуговує

Кожне горе видає голос, кожен кашель

Думає про те, щоб отримати голос

ууууууууууууу