Tá' Mé Mo Shuí - Clannad

Tá mé mo shuí ó d`éirigh`n ghealach aréir

Ag cur tein-e síos-go buan is á fadó go géar

Tá bunadh a` tí `na luí is tá mise liom féin

Tá na coiligh ag glaoch `san saol `na gcodladh ach mé

`Sheacht mh`anam déag do bhéal do mhala is do ghrua

Do shúil ghorm ghlé-gheal fár thréig mé sionnach na lúb

Le cumha do dhiaidh ní léir dom an bealach a shiúil

Is a charaid mo chléibh tá na sléibhte `dul idir mé`s tú

Deiridh lucht léinn gur claoite an galar an grá

Char admhaigh mé é is é `ndiaidh mo chroí istigh a chrá

Aicid ró-ghéar, faraor nár sheachain mé í

Is go gcuireann sí arraing is céad go géar trí cheart-lár mo chroí

Casadh bean-tsí dom thíos ag Lios Bhéal an átha

D`fhiafraigh mé di an scaoilfeadh glas ar bith grá

Is é dúirt sí gos íseal i mbriathra soineannta sáimh

'An grá a théid fán chroí ní scaoiltear as é go bráth'

I am sitting up since the moon arose last night

Putting down a fire again and again and keeping it lit

The family is in bed and here am I by myself

The cocks are crowing and the country is asleep but me

I love your mouth, your eyebrows and your cheeks

Your bright blue eyes for whose sake I stopped hunting the wily fox

In longing for you I cannot see to walk the road

Friend of my bosom, the mountains lie between me and you

Learned men say that love is a fatal sickness

I never admitted it until now that my heart is broken:

It’s a very painful illness, alas, I have not avoided it

And it sends a hundred arrows through the core of my heart

I met a fairy woman at the Rath of Beal an Atha

I asked her would any key unlock the love in my heart

And she said in soft simple language

'When love enters the heart it will never be driven from it'

Я сиджу відтоді, як вчора ввечері зійшов місяць

Поклавши вогонь-е назавжди і давно різко

Витоки будинку лежать, а я один

Півні кукурікають 'у світі спить, крім мене

Сімнадцять душ за рот твоїх брів і щік

Твої яскраві блакитні очі змусили мене покинути лисицю петлі

З ностальгією за тобою я не бачу дороги йти

Мій дорогий друже, гори йдуть між мною та ти

Вчені приходять до висновку, що любов страждає від хвороб

Я не зізнався, це мучить моє внутрішнє серце

Гострого захворювання, на жаль, я не уникнув

Це те, що вона шле сотню стріл різко крізь самий центр мого серця

Внизу в Lis Ballina мене зустрічає домогосподарка

Я запитав її, чи звільнить будь-який замок кохання

Вона сказала тихим голосом тихими тупими словами

«Любов, що йде до серця, ніколи не звільняється»

Я сиджу з тих пір, як вчора ввечері зійшов місяць

Розводити багаття знову і знову і тримаючи його запаленим.

Сім'я в ліжку, а я тут сам

Півні співають, а країна спить, крім мене

Я люблю твої рот, твої брови та твої щоки

Твої яскраві блакитні очі, заради яких я перестав полювати на хитру лисицю

У тузі за тобою я не бачу йти дорогою

Друже мого лона, гори лежать між мною і тобою

Вчені люди кажуть, що кохання — це смертельна хвороба

Я ніколи не визнавав, що моє серце розбите:

Це дуже болюча хвороба, на жаль, я її не уникнув

І воно пускає сто стріл у серце мого серця

Я зустрів жінку-фею в Рат-Біл-ан-Атха

Я запитав її, чи відкриє будь-який ключ любов у моєму серці

І сказала м’якою простою мовою

«Коли любов увійде в серце, вона ніколи не буде вигнана з нього»