Unveiling the Essence - Cirith Gorgor

…A starlit path

Leads me to a darker place

Which shall reveal to me its true face

Its mask it wore too long…

Of grotesque forests and ancient trees

Grinning faces carved in wood

The scars of time mark their shadows

Yet young in an infinite way they stood

Unveiling the essence of majesty and pride

As if it was a strange mist over all land

Which flees with the rays of a new dawn

Still knowing that it will be overruled by a new night

Is it melancholy that is lurking behind every stone

The subtle embodiment of yearning and death

Overshadowing life like a night so eternal

Causing all meaning to cease, so it seems

Or shaping a new state of perception and dreams

Craving to dethrone all elements

That in perilous ways hide and cloak

Grinning invincible, darkness impenetrable

Yet drowning in knowing its fate

That once the true essence will be unveiled

…Like the rays of a new dawn

Yet night is the hunter for all…

…Зоряний шлях

Веде мене до темнішого місця

Що відкриє мені своє справжнє обличчя

Маску він носив занадто довго…

З гротескних лісів і стародавніх дерев

Вирізьблені з дерева обличчя

Шрами часу позначають їхні тіні

Але вони були безмежно молодими

Розкриття сутності величності й гордості

Ніби то був дивний туман по всій землі

Що втікає з променями нової зорі

Все ще знаючи, що це перемінить нова ніч

Меланхолія ховається за кожним каменем

Витончене втілення туги та смерті

Затьмарює життя, як ніч, така вічна

Здається, що припиняє будь-який сенс

Або формувати новий стан сприйняття та мрій

Прагнення знищити всі елементи

Це небезпечними способами приховується й прикривається

Посмішка непереможна, темрява непроникна

І все ж тоне в пізнанні його долі

Що колись справжня сутність буде розкрита

…Як промені нової зорі

Але ніч — мисливець на всіх…