Conquering the Shadowworld - Cirith Gorgor

Wandering draped in smothered moonlight

Distant memories consume my mind

Amidst these blackened ancient woods

The profound smell of grievance slumbers

Unfolding dreams seem vague but still

As the fields of old draw near

And these mountains I still recognise

(Bloodstained memories emerge)

«I see a maiden, young and fair, falling lifeless to the ground

A gleam once touched her face and hair yet now is nowhere to be found

Slain by black, audacious steel, her earthly ties are torn

Hatred chose her fate to seal through this malicious scorn»

A flash turns fire into stone

The gruesome dark of night weighs stronger

Striding forth through veils of fog

Unable to conquer my shadowworld

A sudden outburst lights the sky

Reveals the tortured ground I stand

Once again my body trembles

And longhidden visions come to mind

«I see her face cast into stone, engraved in darkness since that day

Under a moon so blue and roan her purest splendour fades away

But behold a cosmic sign as swirling clouds pass by

A new-born, bright star burns in line and lightens up the astral sky»

After all these years that passed

Here over the fields of old

I stumble upon an ancient stone

The air around it dead and cold

Suddenly all is clear to me

As the shadowworld opens its gates once more

Блукання в придушеному місячному світлі

Далекі спогади захоплюють мій розум

Серед цих почорнілих старовинних лісів

Глибокий запах скорботи дрімає

Розгортання мрій здається невиразним, але все ж

Коли наближаються поли старого

І ці гори я досі впізнаю

(З’являються закривавлені спогади)

«Я бачу діву, молоду й прекрасну, що бездихатна падає на землю

Колись блиск торкнувся її обличчя та волосся, а тепер ніде не знайти

Убита чорною, зухвалою сталлю, її земні узи розірвані

Ненависть обрала свою долю, щоб закрити цю злісну зневагу»

Спалах перетворює вогонь на камінь

Жахлива темна ніч важить сильніше

Крізь пелену туману

Неможливо підкорити мій тіньовий світ

Раптовий спалах освітлює небо

Розкриває закатовану землю, на якій я стою

Знову моє тіло тремтить

І на думку спадають давно приховані видіння

«Я бачу, як її обличчя вилито в камінь, викарбуване в темряві з того дня

Під місяцем, таким блакитним і чорним, зникає її найчистіша пишність

Але ось космічний знак, як закручені хмари проходять повз

Новонароджена яскрава зірка горить у ряд і освітлює астральне небо»

Після всіх цих років, що минули

Тут над старими полями

Я натрапляю на стародавній камінь

Повітря навколо мертве й холодне

Раптом мені все стало ясно

Коли тіньовий світ знову відкриває свої ворота