Слово - Чёрный кофе

И опять тоскуем мы о слове

Как мечтали рыцари о славе

Выполняя тысячи условий

И десятки соблюдая правил

Чтобы после ухом человечьим

Потому что больше просто просто нечем

Ловить хотя бы дальним эхом

Голос, что услышан человеком

И когда ты огненное дуло

К своему виску уже приставил

Ты представь того, кто так придумал

Чтобы землю награждать крестами

И тогда, заламывая руки

В состоянии точно полупьяный

Ты услышать сможешь эти звуки

Те, что птицы слышат постоянно

І знов сумуємо ми про слово

Як мріяли лицарі про славу

Виконуючи тисячі умов

І десятки дотримуючись правил

Щоб після вухом людським

Тому що більше просто нічим

Ловити хоча б далекою луною

Голос, що почутий людиною

І коли ти вогняне дуло

До своєї скроні вже приставив

Ти уяви того, хто так придумав

Щоб землю нагороджувати хрестами

І тоді, заламуючи руки

У стані точно напівп'яний

Ти почути зможеш ці звуки

Ті, що птахи чують постійно