Ночь - Чёрный кофе

Скоро ночь укроет мир черной пеленой…

Помнишь, как погас экран: мы и зал пустой?

День прошедший — споры не о чём.

Сладкий сон, где мы с Тобой вдвоем.

Я так долго ждал Тебя, верил и мечтал…

Столько раз казалось мне — этот миг настал!

Но открывала полночь мне глаза:

Лунный взгляд пустой стрелой пронзал.

Я разбивал в осколки ложь ночей,

Я шел к Тебе, Тебе мечте своей!

Верил и мечтал, Тебя я ждал.

Звездный свет — холодный свет нас не согревал…

Меркнет день, и все же ночь пишет свой портрет…

Глаз Твоих в кромешной тьме мне не виден Свет…

Я один, печаль свою храню,

Растворяет ночь Мечту мою…

Я разбивал в осколки ложь ночей,

Я шел к Тебе, Тебе мечте своей!

Верил и мечтал, Тебя я ждал.

Звездный свет — холодный свет нас не согревал…

Незабаром ніч укриє світ чорною пеленою.

Пам'ятаєш, як погас екран: ми і зал порожній?

День минулий - суперечки не про що.

Солодкий сон, де ми з тобою вдвох.

Я так довго чекав Тебе, вірив і мріяв…

Стільки разів здавалося мені — ця мить настала!

Але відкривала опівночі мені очі:

Місячний погляд порожньою стрілою пронизував.

Я розбивав в осколки брехню ночей,

Я ішов до Тебе, Тобі мрії своєї!

Вірив і мріяв, Тебе я чекав.

Зіркове світло — холодне світло нас не зігрівало…

Меркне день, і все ж ніч пише свій портрет.

Око Твої в темряві мені не видно Світло…

Я один, сум свій зберігаю,

Розчиняє ніч Мрію мою…

Я розбивав в осколки брехню ночей,

Я ішов до Тебе, Тобі мрії своєї!

Вірив і мріяв, Тебе я чекав.

Зіркове світло — холодне світло нас не зігрівало…