Пылает за окном звезда - Чёрный кофе

Пылает за окном звезда,

Мигает огоньком лампада.

И видно суждено и надо,

Чтоб стала горечью отрада,

Невесть ушедшая куда.

Над колыбелью тихий свет

И, как не твой, напев баюнный.

И снег, и звезды — лисий след,

И месяц золотой и юный,

Ни дней не знающий, ни лет.

Как жаль и больно мне вспугнуть

С бровей знакомую излуку

И взять, как прежде, в руки руку.

Простишь ли мне земную муку,

Земную ласку не забудь!

Мигает за окном звезда

Над колыбелью — тихий свет,

Поутру — стол и табурет.

Так, значит, суждено, и — нет

Другого счастья мне не надо!

Палає за вікном зірка,

Блимає вогником лампада.

І видно судилося і треба,

Щоб стала гіркотою втіха,

Невідома куди.

Над колискою тихе світло

І, як не твій, наспівавши баюнне.

І сніг, і зірки - лисий слід,

І місяць золотий та юний,

Ні днів не знає, ні років.

Як шкода і боляче мені налякати

З брів знайому лукаву

І взяти, як колись, у руки руку.

Чи вибачиш мені земне борошно,

Земну ласку не забудь!

Блимає за вікном зірка

Над колискою — тихе світло,

Вранці - стіл і табурет.

Отже, судилося, і — ні

Іншого щастя мені не треба!