On trace la route - Christophe Mae

Viens faire un tour dans ma tête

Tu y verras tout ce qui s’y passe et qui m’empêche de sourire

Allez viens, ne fais pas le sourd, lève la tête

Le monde rame au large sans même y voir la lueur du jour

Pendant que nos âmes prennent l’eau, sombrent en pleine mer

Nos coeurs comme des bateaux se perdent en solitaire

On trace la route, on s’regarde pas

On croise l’amour, la nuit mais on ne le voit pas

On change de route, on s’regarde pas

On croise la mort, la misère mais on ne la croit pas

Viens faire un tour dans ma tête

Tu y verras ce qui s’y passe et ce qui m’empêche de dormir

Surtout ne rien dire

Juste «bonjour» c’est tout bête

Pour changer tout ça, pour enfin voir la lueur du jour

Pendant que nos âmes manquent d’eau

Dans la traversée du désert

Nos coeurs tombent de haut

Devant l’oasis éphémère

On trace la route, on oublie parfois

Que l’amour est bien souvent en bas de chez soi

On change de route sans savoir pourquoi

On sait pourtant que la mort l’emportera

Et si tu voulais bien te poser

Un peu sur mon épaule

Je t’emmènerais loin voyager

Au sud comme au nord du pôle

Alors moi je vis et souris à tous ces gens

Qui veulent bien se prendre la main

Alors moi je vis et souris à tous ces gens

Qui veulent bien faire un bout de chemin

Зазирни в мою голову

Ти побачиш усе, що там відбувається, що не дає мені посміхнутися

Давай, не глухи, дивись вгору

Світ пливе в море, навіть не побачивши денного світла

Поки наші душі набираються води, тонуть у відкритому морі

Наші серця, як кораблі, губляться в самотності

Трасуємо дорогу, не дивимось один на одного

Ми зустрічаємо кохання вночі, але не бачимо його

Ми міняємося, не дивимось один на одного

Ми зустрічаємо смерть, нещастя, але не віримо

Зазирни в мою голову

Ти побачиш, що там діється і що мені не дає спати

Здебільшого нічого не кажуть

Просто "привіт" - це дурниця

Щоб все це змінити, щоб нарешті побачити світ

Поки наші душі вичерпаються

У перетині пустелі

Наші серця падають згори

Перед ефемерним оазисом

Ми прокладаємо курс, іноді забуваємо

Ця любов часто знаходиться внизу

Ми змінюємо наш шлях, не знаючи чому

Але ми знаємо, що смерть переможе

І якби ви хотіли запитати себе

Трохи на моєму плечі

Я відвезу тебе в далеку подорож

На південь і на північ від полюса

Так я живу і посміхаюся всім цим людям

Хто хоче взятися за руки

Так я живу і посміхаюся всім цим людям

Хто хоче пройти довгий шлях