Off Screen - Christina Rosenvinge

And now the noise

has stopped at once,

he pays the check,

she waits outside.

They walk across the bridge,

they share a cigarrette.

Nothing is changed

but the circus is gone,

circus is gone,

circus is gone.

Tigers cannot wait forever,

circus is gone, stupid me,

thought I´ve come to know you better,

off there goes my raincoat,

words we cannot say

at the end of november,

such is the way.

Hotel at night,

they take a bath,

coming from the hallway

this noise again

like liquid steel.

-The scar-, he says,

-is fading so fast,

you´re made of sand,

like dunes you grow at night-.

Down the street

we hear the Kudamm bells

Kudamm bells,

Kudamm bells.

Hope I´ll die in a foreign land

with foreign friends,

foreign friends.

A bunch of daises

in my hands

lost among the soldiers,

follow the parade,

every song gets forgotten,

such is the way.

Hair, skin, a glass of gin,

thighs, neck, some kind of wreck,

zipper, stitches,

a floor that screeches,

close up of her pupil,

now, a different room,

different room,

different room,

different voice.

Real birds outside the window,

different moon, piping noise,

not so bad as East Berlin goes,

hands are on the table,

wounds get washed away,

and as long as we want it

such is the way.

А тепер шум

одразу зупинився,

він оплачує чек,

вона чекає надворі.

Вони йдуть через міст,

вони разом сигарети.

Нічого не змінено

але цирк зник,

цирк зник,

цирк зник.

Тигри не можуть чекати вічно,

цирк пішов, дурний я,

я думав, що пізнав вас краще,

ось мій плащ,

слова, які ми не можемо сказати

в кінці листопада,

такий спосіб.

Готель вночі,

вони приймають ванну,

виходить з коридору

знову цей шум

як рідка сталь.

-Шрам, - каже він,

- так швидко згасає,

ти з піску,

як дюни, які ви ростите вночі.

Вниз по вулиці

ми чуємо дзвони Кудамма

дзвони Кудамм,

Кудаммські дзвони.

Сподіваюся, я помру на чужі

з іноземними друзями,

іноземні друзі.

Купа маргариток

в моїх руках

загубився серед солдатів,

слідкуйте за парадом,

кожна пісня забувається,

такий спосіб.

Волосся, шкіра, стакан джину,

стегна, шия, якась уламка,

блискавка, шви,

підлога, що скричить,

крупним планом її зіниці,

тепер інша кімната,

інша кімната,

інша кімната,

інший голос.

За вікном справжні птахи,

інший місяць, шум труб,

не так погано, як у Східному Берліні,

руки на столі,

змиваються рани,

і поки ми цього хочемо

такий спосіб.