I Am the Ride - Chris Smither

Forms are loosely fitting

Jury still are sitting

Sense of duty keeps us all in motion

Prison sirens wailing

That security is failing

Do not inspire a lifetime of devotion

No one will sympathize

No one really tries

They need a faith that leads them like a drum

And I can hear it pounding down among the ruins

Sad to say, I don’t think I’m the only one

I awoke and someone spoke

They asked me in a whisper

If all my dreams and visions had been answered

And I don’t know what to say

I never even pray

I just feel the pulse of universal dancers

They’ll waltz me till I die

They’ll never tell me why

I never stop to ask them where we’re going

Yes, but the holy, the profane

Are all helplessly insane

Wishful, hopeful, never even knowing

And they asked if I believe

And do the angels really grieve

Or is it all a comforting invention?

It’s just like gravity, I said

It’s not a product of my head

It doesn’t speak, but nonetheless commands attention

And I don’t care what it means

Or who decorates the scenes

The problem is more with my sense of pride

Because it keeps me thinking «me»

Instead of what it is to be

I’m not a passenger, I am the ride

I’m not a passenger

I am the ride

Форми нещільно прилягають

Журі все ще сидить

Почуття обов’язку тримає нас у русі

Виття тюремних сирен

Ця безпека не працює

Не надихайте на все життя відданість

Ніхто не поспівчує

Ніхто насправді не намагається

Їм потрібна віра, яка веде їх, як барабан

І я чую, як він стукає серед руїн

На жаль, я не думаю, що я один такий

Я прокинувся, і хтось заговорив

Вони запитали мене пошепки

Якби всі мої мрії та бачення були знайдені

І я не знаю, що казати

Я ніколи навіть не молюся

Я просто відчуваю пульс універсальних танцюристів

Вони будуть вальсувати на мені, поки я не помру

Вони ніколи не скажуть мені  чому

Я ніколи не зупиняюся, щоб запитати їх, куди ми йдемо

Так, але святе, профанне

Всі безпорадно божевільні

Бажання, надії, навіть не знаючи

І вони запитали, чи я вірю

І чи справді сумують ангели

Або це все втішні винаходи?

Це так само, як гравітація, — сказав я

Це не продукт моєї голови

Воно не говорить, але, тим не менш, привертає увагу

І мені байдуже, що це означає

Або хто прикрашає сцени

Проблема більше з моїм почуттям гордості

Тому що це змушує мене думати «я»

Замість того, як це має бути

Я не пасажир, я поїздка

Я не пасажир

Я — поїздка