Desolation Row - Chris Smither

They’re selling postcards of the hanging

They’re painting the passports brown

The beauty parlor is filled with sailors

The circus is in town

Here comes the blind commissioner

They’ve got him in a trance

One hand is tied to the tight-rope walker

The other is in his pants

And the riot squad they’re restless

They need somewhere to go

As Lady and I look out tonight

From Desolation Row

Now Cinderella, she seems so easy

«It takes one to know one,» she smiles

And puts her hands in her back pockets

Bette Davis style

And in walks Romeo, he’s moaning

«You belong to me I believe»

And someone says, «You're in the wrong place, my friend

You Better leave»

And the only sound you can hear

After the ambulances go

Is Cinderella sweeping up

On Desolation Row

Now Ophelia, she’s 'neath the window

For her I feel so afraid

On her twenty-second birthday, she already is an old maid

To her, death is quite romantic, she wears an iron vest

Her profession’s her religion, her sin is her lifelessness

And though her gaze is gazed upon Noah’s great rainbow

She spend her time peeking in from

Desolation Row

Now, Einstein disguised as Robin Hood with his memories in a trunk

Passed this way an hour ago with his friend, a jealous monk

He looked so immaculately frightful as he bummed a cigarette

As he went off sniffing drainpipes and reciting the alphabet

Oh, you would not think to look at him but he was famous long ago

For playing the electric violin

On Desolation Row

Dr. Filth, he keeps his world inside of a leather cup

But all his sexless patients they’re trying to blow it up

Now his nurse, some local loser she’s in charge of the cyanide hole

And she also keeps the cards that read «Have mercy on his soul»

They all play on the penny whistles, yes, you can hear then blow

If you lean your head out far enough from

Desolation Row

Across the street they’ve nailed the curtains

They’re getting ready for the feast

The Phantom of the Opera

In a perfect image of a priest

Now they’re spoon-feeding Casanova

To get him to feel more assured

Then they’ll kill him with self-confidence

After poisoning him with words

And the Phantom’s shouting to skinny girls

«Get outta here if you don’t know»

Casanova is just being punished for going to

Desolation Row

Now, at midnight all the agents

And the superhuman crew

They’ll round up everyone

That knows more than they do

They take them to the factory

Where the heart-attack machine

Is strapped across their shoulders

And then the kerosene

Is brought down from the castles

By insurance men who go

Make sure nobody is escaping

To Desolation Row

Bob praise be to Nero’s Neptune

The Titanic sails at dawn

Everybody’s shouting

«Which side are you on?»

And Ezra Pound and T. S. Eliot

They’re fighting in the captain’s tower

While calypso singers laugh at them, yes

And fishermen hold flowers

Between the windows of the sea

Where lovely mermaids flow

And no one has to think too much about

Desolation Row

Yes, I received your letter yesterday

About the time the door knob broke

When you asked how I was doing

Was that some kind of joke?

All these people that you mention

Yes, I know them, they’re quite lame

I had to rearrange their faces

And give them all another name

Right now I can’t read so good

Don’t send me no more letters, no

Not unless you mail them from

Desolation Row

Вони продають листівки з висінням

Вони фарбують паспорти в коричневий колір

Салон краси заповнений моряками

Цирк у місті

Ось приходить сліпий комісар

Вони ввели його в транс

Одна рука прив’язана до канатоходу

Інший у штанях

А спецзагін вони неспокійні

Їм потрібно кудись піти

Як ми з Леді спостерігаємо сьогодні ввечері

З запустіння ряду

Тепер Попелюшка здається такою легкою

«Для того, щоб знати одного, потрібен», — посміхається вона

І кладе руки в задні кишені

Стиль Бетт Девіс

А на прогулянках Ромео стогне

«Ти належиш мені, я вірю»

А хтось каже: «Ти не в тому місці, друже

Тобі краще піти»

І єдиний звук, який ви можете почути

Після їдуть машини швидкої допомоги

Чи підмітає Попелюшка

У ряді Desolation

Тепер Офелія, вона «під вікном».

За неї я так боюся

У свій двадцять другий день народження вона вже стара діва

Для її смерть досить романтична, вона носить залізну жилетку

Її професія – це її релігія, її гріх — її безжиття

І хоча її погляд дивиться на велику веселку Ноя

Вона проводить час, заглядаючи в з

Ряд запустіння

Тепер Ейнштейн, переодягнений у Робіна Гуда, зі своїми спогадами в кофру

Проходив цим шляхом годину тому зі своїм другом, ревнивим ченцем

Він виглядав таким бездоганно жахливим, як прокурив сигарету

Коли він відходив, нюхаючи водостічні труби й читаючи алфавіт

О, ви б не подивилися на нього, але він був відомий давно

Для гри на електричній скрипці

У ряді Desolation

Доктор Філт, він тримає свій світ у шкіряній чашці

Але всіх його безстатевих пацієнтів вони намагаються підірвати

Тепер його медсестра, якась місцева невдаха, вона відповідає за ціанідну діру

А ще вона зберігає картки з написом «Помилуй його душу»

Вони всі грають на свистках пенні, так, ви чуєте, а потім дуєте

Якщо ви нахилите голову досить далеко від

Ряд запустіння

Через дорогу прибили штори

Вони готуються до свята

Привид опери

У ідеальному образі священика

Тепер вони годують Казанову з ложки

Щоб змусити почути себе впевненіше

Тоді вони вб’ють його самовпевненістю

Після отруїла його словами

І Фантом кричить худим дівчатам

«Іди звідси, якщо не знаєш»

Казанову просто карають за те, що він пішов

Ряд запустіння

Тепер опівночі всі агенти

І надлюдський екіпаж

Вони зберуть всіх

Це знає більше, ніж вони

Вони везуть їх на фабрику

Де інфаркт

Перев’язаний через плечі

А потім гас

Знесений із замків

За страхуванням чоловіків, які їдуть

Переконайтеся, що ніхто не втікає

До Desolation Row

Слава Бобу Нептуну Нерона

Титанік відпливає на світанку

Всі кричать

«На якій ти стороні?»

І Езра Паунд і Т. С. Еліот

Вони воюють у капітанській вежі

Хоча співаки Calypso сміються над ними, так

А рибалки тримають квіти

Між вікнами моря

Де течуть милі русалки

І нікому не потрібно думати надто багато

Ряд запустіння

Так, я отримав вашого листа вчора

Приблизно в той час, коли зламалася дверна ручка

Коли ви запитали, як у мене справи

Це був якийсь жарт?

Усі ці люди, яких ви згадуєте

Так, я їх знаю, вони досить кульгаві

Мені довелося змінити їхні обличчя

І дати їм усі інші імена

Зараз я не можу так добре читати

Не надсилайте мені більше листів, ні

Ні, якщо ви не відправите їх поштою

Ряд запустіння