Царствие небесное - Честер Небро

На черный капюшон падали капли.

Доктор он будет жить?

Доктор сказал навряд ли.

Но вы давали клятву нам не так ли.

К чему весь этот цирк зачем этот спектакль.

Еще один диагноз, очередная драмма,

Очередной укол пока идёт реклама.

В палате пахло хлоркой, плакала твоя мама,

От халатов докторов пахло крахмалом.

Непонятные термины всё на латинском.

Градусник выпал, но не разбился.

Ты выпил компоту и как обычно облился,

А я пытался звонить, но так и не дозвонился.

Братка держись, ты будешь жить, дыши.

Всё будет за*бись, а туда нам еще рано.

Вставай давай устроим праздник для души,

Не уходи, проси, что хочешь я достану.

Прости нас мудаков, что не смогли спасти,

Не помогли, прости, что толком не простились,

Что толку говорить братан проснись,

Но он уже не слышит, он выключил мобильный.

Солнце заходит и ты уходишь вместе с ним,

Но памят о тебе не развеется, как дым.

Мы с пацанами соберемся все, как один,

Мы за тебя поднимим и просто помолчим.

Улица дишит нашими страхами, нашим сомнением,

Но нам надо выжить падая с крыш, поделись впечатлением,

Но мир обездвижен, царство небесное тем кто не с нами.

Верю, что слышат добрый посыл в наших воспоминаниях они.

И не тухнет надежда, как и прежде горят в наших окнах огни,

И пусть все говорят нам не жить, но не спешите нас хоронить.

А я по воле небес или беса однажды закрою глаза

И выпью с ними за Вас горькой только уже на небесах.

Это на небесах.

Это на небесах.

Это на небесах.

Это на небесах.

Это на небесах.

Это на небесах.

Это на небесах.

Это на небесах.

Когда правда становится горькой,

Когда водка становится пресной,

Когда кажется, что уже поздно

И бороться уже бесполезно.

Когда болезнь душит удавкой

И будто лезвие режет на части,

Когда грустно даже под травкой,

Мы продолжаем путь в поисках счастья.

На чорний капюшон падали краплі.

Лікар він житиме?

Лікар сказав навряд.

Але ви давали клятву нам не так.

До чого весь цей цирк навіщо ця вистава.

Ще один діагноз, чергова драмма,

Черговий укол поки що йде реклама.

У палаті пахло хлоркою, плакала твоя мама,

Від халатів лікарів пахло крохмалем.

Незрозумілі терміни все латинською.

Градусник випав, але не розбився.

Ти випив компоту і як зазвичай облився,

А я намагався дзвонити, але так і не дозвонився.

Братка тримайся, ти будеш жити, дихай.

Все буде забитися, а туди нам ще рано.

Вставай давай влаштуємо свято для душі,

Не йди, проси, що хочеш я достану.

Пробач нас мудаків, що не змогли врятувати,

Не допомогли, вибач, що до ладу не розпрощалися,

Що толку казати братан прокинься,

Але він уже не чує, він вимкнув мобільний.

Сонце заходить і ти йдеш разом з ним,

Але пам'ять про тебе не розвіється, як дим.

Ми з пацанами зберемося всі, як один,

Ми за тебе піднімемо і просто помовчимо.

Вулиця дихає нашими страхами, нашим сумнівом,

Але нам треба вижити падаючи з дахів, поділися враженням,

Але світ знерухомлений, царство небесне тим хто не з нами.

Вірю, що чують добрий посил у наших спогадах вони.

І не тухне надія, як і перш горять у наших вікнах вогні,

І нехай усі кажуть нам не жити, але не поспішайте нас ховати.

А я з волі небес або демона одного разу заплющу очі

І вип'ю з ними за Васи гіркою тільки вже на небесах.

Це на небесах.

Це на небесах.

Це на небесах.

Це на небесах.

Це на небесах.

Це на небесах.

Це на небесах.

Це на небесах.

Коли правда стає гіркою,

Коли горілка стає прісною,

Коли здається, що вже пізно

І боротися вже марно.

Коли хвороба душить зашморгом

І ніби лезо ріже на частини,

Коли сумно навіть під травою,

Ми продовжуємо шлях у пошуках щастя.