Созвездие - Честер Небро

Припев:

Нет больше сил, нет больше слов и время расставило всё по местам.

Я пожелаю тебе сладких снов.

Я полагаю, мы встретимся там —

В райских садах, там живая вода.

Давай загадаем себе в подъезде:

Если наши звезды умрут, то тогда: среди умерших звезд, мы образуем созвездие.

Ты — тонкая нить, но прочнее, чем мир.

Вдоль правой ладони тянется линия.

Бонг продолжает бурлить и дымить, а я кричу тебе вслед «Подожди меня!»

Я продолжаю шагать, не жалея кроссовки.

В то время секунды куда-то бегут.

И я снова стою, на пустой остановке.

Потому, что искренне верю в этот маршрут.

Что есть, где-то там, где когда-то мы были.

Что есть в это место подвесные

мосты.

И что где-то, среди космической пыли, есть остатки звезды, что не успели остыть.

Хрусталики счастья, в ночных небесах — там я есть и ты, там секрет Мироздания.

Ты главное загадай, мне не страшно упасть, для того, чтоб исполнить желание.

Припев:

Нет больше сил, нет больше слов и время расставило всё по местам.

Я пожелаю тебе сладких снов.

Я полагаю, мы встретимся там —

В райских садах, там живая вода.

Давай загадаем себе в подъезде:

Если наши звезды умрут, то тогда: среди умерших звезд, мы образуем созвездие.

Мы порвали ту нить, продолжая тонуть.

Приближаясь ко дну, я тебя отпускаю.

Продолжая любить, и только одну.

Погружаясь на глубину, снизу вверх наблюдаю

Как Солнце встаёт, освещая район;

и мы с тобой не вдвоём — это финал нашей

драмы.

Года пролетели, да гори всё огнём!

Ты по прежнему там, а я на дне океана

Один, и ты за мной не иди.

Родная, прости, как бы тебе не хотелось —

Со мной алкоголь, мать его, и никотин;

и дорога длинная-длинная, белая-белая.

Я говорил ей — не плачь.

Ну, чего ты?

Ну, хватит!

В тот момент понимая и думая

об одном.

Лёд застывал над водной гладью, а значит, скоро моё небо покроется льдом.

Припев:

Нет больше сил, нет больше слов и время расставило всё по местам.

Я пожелаю тебе сладких снов.

Я полагаю, мы встретимся там —

В райских садах, там живая вода.

Давай загадаем себе в подъезде:

Если наши звезды умрут, то тогда: среди умерших звезд, мы образуем созвездие.

Мы образуем созвездие.

Слышишь, детка, мы образуем созвездие.

Я и ты, слышишь, я и ты.

Приспів:

Немає більше сил, немає більше слів і час розставив все по місцях.

Я побажаю тобі солодких снів.

Я вважаю, ми стрінемось там —

У райських садах, там жива вода.

Давай загадаємо собі в під'їзді:

Якщо наші зірки помруть, то тоді: серед померлих зірок, ми утворимо сузір'я.

Ти — тонка нитка, але міцніша, ніж світ.

Уздовж правої долоні тягнеться лінія.

Бонг продовжує вирувати і димити, а я кричу тобі вслід «Почекай мене!»

Я продовжую крокувати, не шкодуючи кросівки.

У той час секунди кудись біжать.

І я знову стою, на порожній зупинці.

Тому, що щиро вірю в цей маршрут.

Що є, десь там, де колись ми були.

Що є в це місце підвісні

мости.

І десь, серед космічного пилу, є залишки зірки, що не встигли охолонути.

Кришталики щастя, в нічних небесах — там я є і ти, там секрет Всесвіту.

Ти головне загадай, мені не страшно впасти, для того, щоб виконати бажання.

Приспів:

Немає більше сил, немає більше слів і час розставив все по місцях.

Я побажаю тобі солодких снів.

Я вважаю, ми стрінемось там —

У райських садах, там жива вода.

Давай загадаємо собі в під'їзді:

Якщо наші зірки помруть, то тоді: серед померлих зірок, ми утворимо сузір'я.

Ми порвали туніти, продовжуючи тонути.

Наближаючись до дна, я тебе відпускаю.

Продовжуючи любити, і тільки одну.

Занурюючись на глибину, знизу вгору спостерігаю

Як Сонце встає, освітлюючи район;

і ми з тобою не вдвох — це фінал нашої

драми.

Роки пролетіли, та горі все вогнем!

Ти  як і раніше там, а я на дні океану

Один, і ти за мною не іди.

Рідна, вибач, як би тобі не хотілося

Зі мною алкоголь, мати його, і нікотин;

і дорога довга-довга, біла-біла.

Я говорив їй—не плач.

Ну чого ти?

Ну досить!

У той момент розуміючи і думаючи

про одного.

Лід застигав над водною гладдю, а значить, незабаром моє небо покриється льодом.

Приспів:

Немає більше сил, немає більше слів і час розставив все по місцях.

Я побажаю тобі солодких снів.

Я вважаю, ми стрінемось там —

У райських садах, там жива вода.

Давай загадаємо собі в під'їзді:

Якщо наші зірки помруть, то тоді: серед померлих зірок, ми утворимо сузір'я.

Ми утворимо сузір'я.

Чуєш, дитинко, ми утворимо сузір'я.

Я і ти, чуєш, я і ти.