Один - Честер Небро

Я в памяти перебираю моменты.

Не видя ответ на загадку,

Я заново, как кинолента, мотаю сюжет на нужную дату.

Кадр за кадром, не аккуратно,

Грубый монтаж, слепой оператор.

Пираты ее распиарят, задолго до выхода в кинотеатрах.

Еще до начала проката

В нас усомнятся, назвав плагиатом.

Еще до начала распада

Под кожей лепил ее, атом за атомом,

Кто не летал, тот не падал.

У кого-то на брюхе добавилось складок,

А я заряжал и не однократно перегружая свой генератор.

Трубы завода на фоне заката,

Стены, заборы, решетки, ограды.

В кармане банкноты изрядно помяты,

Две сигареты, пустой ингалятор.

Солнце уходит и значит так надо,

Куда то на запад, как эмигрант.

Кто-то купил себе хату за МКАДом.

Новые правила вводит игра.

Я не лез на экран, я резал себя изнутри,

Снова зализывал раны,

Не скулил и не ныл от полученных травм.

Это русский экстрим в гримерке Бедлама,

Мы снова пьяные крошим об стены стаканы.

Скоро наш выход, но почему я на сцене один?

Со мной моя армия,

Со мною все те, кому я доверяю.

Да поможет нам бог,

Благодаря небесам остаюсь невредим.

Со мною все те, кого завтра найду и кого потеряю.

Со мною мои люди,

Но почему я на сцене один?

Со мной моя армия,

Со мною все те, кому я доверяю.

Да поможет нам бог,

Благодаря небесам остаюсь невредим.

Со мною все те, кого завтра найду и кого потеряю.

Со мною мои люди,

Но почему я на сцене один?

Уровень ставок растет,

Несите дрова, разжигайте костер.

Последнего слова не надо,

За все что можно уже перетер.

Я всего лишь актер в этой пьесе,

Но в зале опять не души.

Как и в той незаконченной песне,

Я прошу тебя свет не туши.

Хотя бы пару часов,

А время песок, тлеет кусок, из самых низов.

Мы выходили из леса в масках,

Но продолжали царапать лицо.

Падали в грязь, себя не теряя,

Я не доверяю больше ноздрям.

Я мало вообще то кому доверяю.

По дороге в потерянный рай,

Заводил и бросал, находил и терял.

Накопил материала, с братьями не моросил,

Но потерял, потянув одеяло.

Кто теперь скажет,

Кто сейчас где среди тех кого с нами не стало?

Я тоже устал, но время уходит.

Братья, времени мало.

Со мной моя армия,

Со мною все те, кому я доверяю.

Да поможет нам бог,

Благодаря небесам остаюсь невредим.

Со мною все те, кого завтра найду и кого потеряю.

Со мною мои люди,

Но почему я на сцене один?

Со мной моя армия,

Со мною все те, кому я доверяю.

Да поможет нам бог,

Благодаря небесам остаюсь невредим.

Со мною все те, кого завтра найду и кого потеряю.

Со мною мои люди,

Но почему я на сцене один?

Я пам'ятаю перебираю моменти.

Не бачачи відповіді на загадку,

Я знову, як кінострічка, мотаю сюжет на потрібну дату.

Кадр за кадром, не акуратно,

Грубий монтаж, сліпий оператор.

Пірати її розпиарять задовго до виходу в кінотеатрах.

Ще до початку прокату

У нас засумніваються, назвавши плагіатом.

Ще до початку розпаду

Під шкірою ліпив її, атом за атомом,

Хто не літав, той не падав.

У когось на череві додалося складок,

А я заряджав і неодноразово перевантажуючи свій генератор.

Труби заводу на тлі заходу сонця,

Стіни, паркани, грати, огорожі.

У кишені банкноти добряче пом'яті,

Дві сигарети, порожній інгалятор.

Сонце йде і значить так треба,

Кудись на захід, як емігрант.

Хтось купив собі хату за МКАДом.

Нові правила запроваджує гра.

Я не ліз на екран, я різав себе зсередини,

Знову зализував рани,

Не скиглив і не нилів від отриманих травм.

Це російський екстрим у гримерці Бедлама,

Ми знову п'яні кришимо об стіни склянки.

Невдовзі наш вихід, але чому я на сцені один?

Зі мною моя армія,

Зі мною всі ті, кому я довіряю.

Хай допоможе нам Бог,

Завдяки небесам залишаюся неушкодженим.

Зі мною всі ті, кого завтра знайду і кого загублю.

Зі мною люди,

Але чому ж я на сцені один?

Зі мною моя армія,

Зі мною всі ті, кому я довіряю.

Хай допоможе нам Бог,

Завдяки небесам залишаюся неушкодженим.

Зі мною всі ті, кого завтра знайду і кого загублю.

Зі мною люди,

Але чому ж я на сцені один?

Рівень ставок зростає,

Несіть дрова, розпалюйте багаття.

Останнього слова не треба,

За все, що можна вже перетер.

Я лише актор у цій п'єсі,

Але у залі знову не душі.

Як і в тій незакінченій пісні,

Я прошу тебе світло не гаси.

Хоча б пару годин,

А час пісок, тліє шматок, із самих низів.

Ми виходили з лісу в масках,

Але продовжували дряпати обличчя.

Падали в багнюку, себе не втрачаючи,

Я не довіряю більше ніздрям.

Я мало взагалі те кому довіряю.

Дорогою до втраченого раю,

Заводив та кидав, знаходив і втрачав.

Нагромадив матеріалу, з братами не морошив,

Але втратив, потягнувши ковдру.

Хто тепер скаже,

Хто зараз де серед тих, кого з нами не стало?

Я теж утомився, але час іде.

Брати, часу мало.

Зі мною моя армія,

Зі мною всі ті, кому я довіряю.

Хай допоможе нам Бог,

Завдяки небесам залишаюся неушкодженим.

Зі мною всі ті, кого завтра знайду і кого загублю.

Зі мною люди,

Але чому ж я на сцені один?

Зі мною моя армія,

Зі мною всі ті, кому я довіряю.

Хай допоможе нам Бог,

Завдяки небесам залишаюся неушкодженим.

Зі мною всі ті, кого завтра знайду і кого загублю.

Зі мною люди,

Але чому ж я на сцені один?