На подъём - Честер Небро

Ещё один день в поисках денег.

Команда «Ни шагу назад!»

Мы стали похожи на приведения в хитром сплетение слов на устах.

Теряя лицо и его отражение, где-то среди котировок NASDAQ

Ценных бумаг, цены на нефть, цены на золото, цены на газ.

Закрываю границы, открываю огонь, обжигая ресницы;

Открывая глаза по утрам, понимая, что мне уже тридцать.

И не на белом коне, и не принц, и даже не в статусе рыцаря —

Но стоит ли в принципах рыться — сдаться, сдуться, сбиться, смириться?

Слышь, пустой кошелек — на счету «Не алё!»

До среды грузанулся на трёху.

А значит — наш самолёт, не смотря на погоду готовится к взлёту.

Я верю — нам повезёт, несмотря на плохую погоду, походу,

Нас бережёт там всё-таки кто-то, и бережно чистит от позолоты.

Мы порой тяжелы на подъём.

За спиною грехи неподъёмны.

Но мы падая снова встаём, но мы падая снова встаём.

Под ногами железобетонный район, а над ним небеса раскалённые.

И каждый поёт о своём, здесь каждый поет о своём.

Мы порой тяжелы на подъём.

За спиною грехи неподъёмны.

Но мы падая снова встаём, но мы падая снова встаём.

Под ногами железобетонный район, а над ним небеса раскалённые.

И каждый поёт о своём, здесь каждый поет о своём.

Снегом заносит рабочий район.

Мы идём, несмотря на потери.

Среди тех, кто потерянным быть обречён — мы найдем того, кто не потерян.

Нам твердят обречённые быть не о чём, что путь этот не был проверен.

По прогнозам дорога покроется льдом, но я гидрометцентру не верю.

Мы идём напролом, выбивая плечом, открывая закрытые двери.

Но я вряд ли узнаю, что ждёт за углом этой многоугольной Империи.

Город дышит огнём, засорив порошком, гонит шлак в городские артерии.

Когда ночь накрывает их чёрным плащом — в организм проникают бактерии.

Видимость ноль на горизонте.

Кто мне ответит, что происходит?

Тянет на дно в этом круговороте, но вроде опасный участок был пройден.

, немного лавешки упало на сотик.

Падают люди из окон напротив, растут только цены на свет и наркотики.

Мы порой тяжелы на подъём.

За спиною грехи неподъёмны.

Но мы падая снова встаём, но мы падая снова встаём.

Под ногами железобетонный район, а над ним небеса раскалённые.

И каждый поёт о своём, здесь каждый поет о своём.

Мы порой тяжелы на подъём.

За спиною грехи неподъёмны.

Но мы падая снова встаём, но мы падая снова встаём.

Под ногами железобетонный район, а над ним небеса раскалённые.

И каждый поёт о своём, здесь каждый поет о своём.

Ще один день у пошуках грошей.

Команда «Ні кроку назад!»

Ми стали схожі на приведення в хитрому сплетіння слів на вустах.

Втрачаючи обличчя та його відображення, десь серед котирувань NASDAQ

Цінних паперів, ціни на нафту, ціни на золото, ціни на газ.

Закриваю межі, відкриваю вогонь, обпалюючи вії;

Розплющуючи очі вранці, розуміючи, що мені вже тридцять.

І не на білому коні, і не принц, і навіть не в статусі лицаря —

Але чи варто в принципах ритися — здатися, здутися, збитися, змиритися?

Чуєш, порожній гаманець — на рахунку «Не але!»

До середи вантажувся на трьох.

А значить — наш літак, незважаючи на погоду готується до зльоту.

Я вірю — нам пощастить, незважаючи на погану погоду, походу,

Нас береже там все-таки хтось, і обережно чистить від позолоти.

Ми часом важкі на підйом.

За спиною гріхи непідйомні.

Але ми падаючи знову встаємо, але ми падаючи знову встаємо.

Під ногами залізобетонний район, а над ним небеса розжарені.

І кожен співає про своє, тут кожен співає про своє.

Ми часом важкі на підйом.

За спиною гріхи непідйомні.

Але ми падаючи знову встаємо, але ми падаючи знову встаємо.

Під ногами залізобетонний район, а над ним небеса розжарені.

І кожен співає про своє, тут кожен співає про своє.

Снігом заносить робітничий район.

Ми ідемо, незважаючи на втрати.

Серед тих, хто втраченим бути приречений — ми знайдемо того, хто не втрачений.

Нам твердять приречені бути не про що, що цей шлях не був перевірений.

За прогнозами дорога покриється льодом, але гідрометцентру не вірю.

Ми йдемо напролом, вибиваючи плечем, відчиняючи зачинені двері.

Але я навряд чи дізнаюся, що чекає за кутом цієї багатокутної Імперії.

Місто дихає вогнем, засмітивши порошком, жене шлак у міські артерії.

Коли ніч накриває їх чорним плащем — в організм проникають бактерії.

Видимість нуль на горизонті.

Хто мені відповість, що діється?

Тягне на дно в цьому кругообігу, але начебто небезпечна ділянка була пройдена.

, трохи лавішки впало на сотик.

Падають люди з вікон навпаки, зростають тільки ціни на світло і наркотики.

Ми часом важкі на підйом.

За спиною гріхи непідйомні.

Але ми падаючи знову встаємо, але ми падаючи знову встаємо.

Під ногами залізобетонний район, а над ним небеса розжарені.

І кожен співає про своє, тут кожен співає про своє.

Ми часом важкі на підйом.

За спиною гріхи непідйомні.

Але ми падаючи знову встаємо, але ми падаючи знову встаємо.

Під ногами залізобетонний район, а над ним небеса розжарені.

І кожен співає про своє, тут кожен співає про своє.