Мутные замуты - CENTR

Мутные замуты, морозы лютые,

Холодное субботнее московское утро

Вечером клубы, и надо бы что-то придумать,

Дабы не обламываться с рожей хмурой.

Вариантов масса, меню на все вкусы,

Но главный минус — никогда не бывает быстро.

В этих ресторанах вам продают блюда,

Из продуктов далеко не всегда чистых.

Порции меньше заявленного веса,

Но весы с собой таскать, как-то не к месту.

Через десятые руки, друзья и подруги

И все-таки, все-таки что мы имеем в итоге?

В итоге в правой руке телефон Nokia,

Уже в который раз один и тот же номер.

В который раз отвечает, что его хозяин недоступен временно,

Видимо не скучает.

Где его носит?

Я уже все ноги отморозил.

Походу кинул, но только не сегодня.

Договорились на 8, а может мусора приняли,

Прямо в переходе, тогда я не завидую.

Дело гиблое, если сразу не скинул,

В объ*босе на марафоне ловит бэд трипы.

Птаха:

Время смутное не прошло,

В Москве еще можно что-то придумать,

Но все не так хорошо,

Ментов стало больше, научились думать.

Припев:

Если мутишь — мути тихо.

Если телефон не знаком, лучше не поднимай трубку, не будь дураком.

Знаешь что?

Лучше вообще не мути

И никогда не ходи по одному пути.

Птаха:

Привет, братуха, как житуха?

Есть маза?

Чё по деньгам?

По пять?

Дорого, зараза,

А чё там бошки иль шалуха?

Опять шалуха?

Ну ладно, мутим, х*й с ним, хоть какая то движуха.

Аа, долго мутится?

Аа, там стопудово?

Аа, подешевле никак?

Аа, на скольких косяк?

Аа, сам барыгу знаешь?

Аа, кусок ровно грамм весит?

Аа, аа, аа, бесит…

Меня бесят вот такие вопросы.

Вроде люди серьезные, взрослые, а тут, блин, заносит.

Прозваниваешь для них, суетишься, кого-то просишь.

Они еще не довольны чем-то, когда им что-то приносишь.

Нуу, че так долго?

Нуу, че это за укроп?

Нуу, это разве грамм?

Ну, бл*, мути сам.

Пойми, братан, я знал для кого мутил.

Вот сам себе и откропалил.

Припев:

Если мутишь — мути тихо.

Если телефон не знаком, лучше не поднимай трубку, не будь дураком.

Знаешь что?

Лучше вообще не мути

И никогда не ходи по одному пути.

В жизни бывает по разному: этот плачет, а этот смеется.

Но как-то однообразно, судьба плющем ядовитым вьется.

Люди как сдавали, так и сдают, за вес предавая,

Многие в теме не один год и как по-другому не знают.

А я стараюсь не влазить, стараюсь смотреть на это со стороны.

Там ничего не ценят, кроме денег, телок и власти.

Хочу избежать паранойи и мусорской напасти,

Но было и другое время, сам травил население.

Но то время прошло, я вроде прозрел,

Приобрел так сказать новое мировоззрение,

Подумал: да ну все эти мутки,

Чеки, марки, таблы, граммы, стаканы.

А сколько раз меня дома палила мама,

Когда находила пакеты с товаром в карманах.

Не разу она не кричала,

То ли грамотно мазался, то ли просто прощала.

Припев:

Если мутишь — мути тихо.

Если телефон не знаком, лучше не поднимай трубку, не будь дураком.

Знаешь что?

Лучше вообще не мути

И никогда не ходи по одному пути.

Мутні замути, люті морози,

Холодний суботній московський ранок

Увечері клуби, і треба би щось придумати,

Щоб не обламуватись з пикою похмурою.

Варіантів маса, меню на всі смаки,

Але головний мінус ніколи не буває швидко.

В цих ресторанах вам продають страви,

З продуктів далеко не завжди чистих.

Порції менше за заявлену вагу,

Але ваги з собою тягати, якось не до місця.

Через десяті руки, друзі та подруги

І все-таки, все-таки що ми маємо в результаті?

В результаті в правій руці телефон Nokia,

Вже в один раз один і той же номер.

Вкотре відповідає, що його господар недоступний тимчасово,

Мабуть, не нудьгує.

Де його носять?

Я вже всі ноги відморозив.

Походу кинув, але тільки не сьогодні.

Домовилися на 8, а може сміття прийняли,

Прямо в переході, тоді я не заздрю.

Справа загибла, якщо одразу не скинув,

У босі на марафоні ловить бед тріпи.

Птаха:

Час смутний не пройшов,

У Москві ще можна щось придумати,

Але все не так добре,

Ментів побільшало, навчилися думати.

Приспів:

Якщо каламутиш — каламутні тихо.

Якщо телефон не є знаком, краще не піднімай трубку, не будь дурнем.

Знаєш що?

Краще взагалі не мути

І ніколи не ходи одним шляхом.

Птаха:

Привіт, братку, як житуха?

Чи є маза?

Що за грошима?

По п'ять?

Дорого, зараза,

А що там бошки чи пустуха?

Знову пустуха?

Ну, добре, каламутимо, х*й з ним, хоч якась рухома.

Аа, довго каламутиться?

Аа, там стопудово?

Аа, подешевше ніяк?

Аа, на скільки косяк?

Аа, сам баригу знаєш?

Аа, шматок рівно грам важить?

Аа, аа, аа, бісить ...

Мене дратують такі питання.

Начебто люди серйозні, дорослі, а тут, млинець, заносить.

Продзвонюєш для них, метушишся, когось просиш.

Вони ще незадоволені чимось, коли їм щось приносиш.

Нуу, що так довго?

Нуу, що це за кріп?

Ну, це хіба грам?

Ну, бл*, каламути сам.

Зрозумій, братику, я знав для кого каламутився.

Отож сам собі і відкрополив.

Приспів:

Якщо каламутиш — каламутні тихо.

Якщо телефон не є знаком, краще не піднімай трубку, не будь дурнем.

Знаєш що?

Краще взагалі не мути

І ніколи не ходи одним шляхом.

У житті буває по-різному: цей плаче, а цей сміється.

Але якось одноманітно, доля плющом отруйним в'ється.

Люди як здавали, так і здають, за вагу зраджуючи,

Багато хто в темі не один рік і як по-іншому не знають.

А я намагаюся не влазити, намагаюся дивитися на це з боку.

Там нічого не цінують, крім грошей, телиць і влади.

Хочу уникнути параної та сміттєвої напасті,

Але було й інший час, сам труїв населення.

Але то час пройшов, я начебто прозрів,

Придбав новий світогляд,

Подумав: так ну всі ці мутки,

Чеки, марки, таблички, грами, склянки.

А скільки разів мене вдома палила мама,

Коли знаходила пакети з товаром у кишенях.

Не разу вона не кричала,

То ли грамотно мазався, то ли просто прощала.

Приспів:

Якщо каламутиш — каламутні тихо.

Якщо телефон не є знаком, краще не піднімай трубку, не будь дурнем.

Знаєш що?

Краще взагалі не мути

І ніколи не ходи одним шляхом.