Signorinella - Carlo Buti

Signorinella pallida

Dolce dirimpettaia del quinto piano

Non v'è una notte ch’io non sogni Napoli

E son vent’anni che ne sto lontano

Al mio paese nevica

Il campanile della chiesa è bianco

Tutta la legna è diventata cenere

Io ho sempre freddo e sono triste e stanco

Amore mio, non ti ricordi

Che nel dirmi addio

Mi mettesti all’occhiello una pansè

Poi mi dicesti con la voce tremula:

Non ti scordar di me

Bei tempi di baldoria

Dolce felicità fatta di niente

Brindisi coi bicchieri colmi d’acqua

Al nostro amore povero e innocente

Negli occhi tuoi passavano

Una speranza, un sogno e una carezza

Avevi un nome che non si dimentica

Un nome lungo e breve: Giovinezza

Il mio piccino

In un mio vecchio libro di latino

Ha trovato — indovina — una pansè

Perchè negli occhi mi tremò una lacrima?

Chissà, chissà perchè!

E gli anni e i giorni passano

Eguali e grigi con monotonia

Le nostre foglie più non rinverdiscono

Signorinella, che malinconia!

Tu innamorata e pallida

Più non ricami innanzi al tuo telaio

Io qui son diventato il buon Don Cesare

Porto il mantello a ruota e fo il notaio

Mentre lontana

Mentre ti sento, suona la campana

Della piccola chiesa del Gesu

E nevica, vedessi come nevica:

Ma tu, dove sei tu

Бліда пані

Солодка навпроти на п'ятому поверсі

Немає ночі, щоб я не мріяв про Неаполь

І я був далеко від цього двадцять років

У моїй країні йде сніг

Вежа церкви біла

Вся деревина перетворилася на попіл

Мені завжди холодно, я сумний і втомлений

Люба моя, ти не пам'ятаєш

Ніж при прощанні

Ти поклав братки в мою петлицю

Тоді ти сказав мені тремтячим голосом:

Не забувай мене

Гарні часи розгулянок

Солодке щастя, зроблене з нічого

Тост із склянками, наповненими водою

До нашої бідної і невинної любові

У твоїх очах вони пройшли

Надія, мрія і ласка

У тебе було ім’я, яке ти не забудеш

Довга й коротка назва: Молодість

Мій маленький

У моїй старій латинській книзі

Знайшов — відгадайте — братки

Чому в моїх очах тремтіла сльоза?

Хтозна, хтозна чому!

І минають роки й дні

Рівний і сірий з одноманітністю

Наше листя вже не зелене

Пані, яка меланхолія!

Ти закоханий і блідий

Ви більше не вишиваєте перед своїм ткацьким верстатом

Тут я став добрим Доном Чезаре

Я ношу плащ і я нотаріус

Поки далеко

Поки я чую тебе, дзвонить

Про невелику церкву Джезу

І йде сніг, якби ви бачили, як іде сніг:

Але ти, де ти