Rondinella forestiera (1953) - Carlo Buti

Guarda che bel tramonto,

Le stelle si son date appuntamento, mentre col cuore avvinto sospiri una

lacrima di pianto.

Tu parti e non hai voglia di partire;

tu guardi questo cielo

e questo mare;

io so dalle tue lacrime sincere che non potrai scordare il nostro amore.

Rit.

Arrivederci bella Forestiera, rondinella che parti stasera, il nido tuo lontano

forse splendido sarà, ma il cuore col mio cuore incatenato resterà.

Nel sogno sentirai come un tormento la mia voce velata di pianto,

la voce di quest' anima che ancor sospira a te ti voglio tanto bene,

non ti scordar di me!

Fiori dei verdi colli che avete ornato

I biondi suoi capelli, fiori celesti e gialli più non vedrete quegli occhioni

belli.

Le labbra ai baci miei si sono chiuse;

un treno la riporta al suo paese;

la Luna che dal cielo ci sorrise è triste come l’ombra delle case.

Rit.

Arrivederci bella Forestiera, rondinella che parti stasera, il nido tuo lontano

forse splendido sarà, ma il cuore col mio cuore incatenato resterà.

Nel sogno sentirai come un tormento la mia voce velata di pianto,

la voce di quest' anima che ancor sospira a te ti voglio tanto bene,

non ti scordar di me!

Nel sogno sentirai come un tormento la mia voce velata di pianto,

la voce di quest' anima che ancor sospira a te ti voglio tanto bene,

non ti scordar di me!

(Grazie a Lorenzo per questo testo)

Подивіться, який гарний захід сонця,

Зірки домовилися, а один зітхає з стислим серцем

сльоза сліз.

Ти йдеш і не хочеш йти;

ти дивишся на це небо

і це море;

З твоїх щирих сліз я знаю, що ти не зможеш забути нашу любов.

Затримка

Прощай, прекрасна Незнайка, ластівко, що йде сьогодні ввечері, твоє далеке гніздечко

можливо, це буде чудово, але серце з моїм закутим серцем залишиться.

Уві сні ти почуєш мій голос, завуальований сльозами, як мука,

голос цієї душі, що досі зітхає за тобою, я так тебе люблю,

не забувай мене!

Квіти зелених пагорбів, які ти прикрасив

Її світле волосся, світло-блакитні та жовті квіти, ти більше не побачиш тих великих очей

гарний.

Губи закриті для моїх поцілунків;

потяг повертає її до країни;

Місяць, що усміхнувся нам з неба, сумний, як тінь будинків.

Затримка

Прощай, прекрасна Незнайка, ластівко, що йде сьогодні ввечері, твоє далеке гніздечко

можливо, це буде чудово, але серце з моїм закутим серцем залишиться.

Уві сні ти почуєш мій голос, завуальований сльозами, як мука,

голос цієї душі, що досі зітхає за тобою, я так тебе люблю,

не забувай мене!

Уві сні ти почуєш мій голос, завуальований сльозами, як мука,

голос цієї душі, що досі зітхає за тобою, я так тебе люблю,

не забувай мене!

(Дякую Лоренцо за цей текст)