Reunion Monticello - Carbon Leaf

Bones are everywhere, aren’t they?

Our families spring from their graves.

Their Sunday Best don’t fit them bones the same way and wine is seeping from

The barrel staves… again

I’m in your tea room toasting lives unchanged (while music’s playing by the

garden’s edge).

Outside rusted joints prove souls asleep can flowers blooms

from this vintage?

Relative Skeletons nervously shuffle, we glance around

community of our own.

Quiet valley drips with hints of laughter.

Mr.

Jefferson, can we slip these bones?

And bones are everywhere, aren’t they?

What do you think they’d see through

those trees?

'Resurrected Spirits Dancing,' you don’t say?!

(The minstrel’s new

arrangement of History)

We danced and drank the sun!

It over flowed and washed the past away.

We roamed!

Echo!

Laughter!

Spirits danced a jig around their graves…

…Then came the rain

A garden craves a balance of both (I guess so)

From the garden, they’re all running from the garden, we’re all looking for the

garden.

So much to maintain

Bones are everywhere aren’t they?

Ghosty spirits dash right past me.

Finding hidden spaces, favored places.

Families disperse to there graves

Bones are here to stay aren’t they?

We cultivate the bones that we’re of.

Sir, if you caught me drunk on wisdom, would you say I’ve had enough?

Кістки всюди, чи не так?

Наші родини виходять із могил.

Їхнє Sunday Best не підходить їм так само, як і вино

Стовбур бочки… знову

Я у вашій чайній і випікаю життя без змін (поки грає музика

край саду).

Зовні іржаві з’єднання свідчать про те, що сплячі душі можуть цвісти квіти

з цього вінтажу?

Родинні скелети нервово перемішуються, ми озираємося

власна спільнота.

Тиха долина прокрадається нотками сміху.

Містер.

Джефферсон, ми можемо підсунути ці кістки?

А кістки скрізь, чи не так?

Як ви думаєте, що вони побачать

ці дерева?

«Танець воскреслих духів», — ви не кажете?!

(Менестрель новий

упорядкування Історії)

Ми танцювали та пили сонце!

Воно потекло і змило минуле.

Ми бродили!

Ехо!

Сміх!

Духи танцювали джигу навколо їхніх могил…

… Потім пішов дощ

Сад жадає балансу обох (я так здогадуюсь)

З саду вони всі тікають із саду, ми всі шукаємо

сад.

Так багато потрібно підтримувати

Кістки скрізь, чи не так?

Примарні духи пролітають повз мене.

Пошук прихованих місць, улюблених місць.

Сім’ї розходяться до могил

Кістки тут, щоб залишитися, чи не так?

Ми культивуємо кістки, з яких ми створені.

Сер, якби ви зловили мене на п’яному на мудрості, ви б сказали, що з мене досить?