Sereia Louca - Capicua, D-One

Ela queria usar sapatos, dançar de salto alto

Beijar a boca de um homem, embrenhar-se no mato

Queria perder as escamas e rasgar as barbatanas

Até que pernas humanas lhe saíssem da carne

Poder conhecer o doce, o amargo e o ácido

Ali tudo era salgado, azulado e aquático

Partir o aquário, deixar de vez o Atlântico

E rogava por ajuda aos marinheiros com seu cântico

Mas seu canto era grito que não suportavam

E só Ulisses vivera depois de a ter escutado

O seu canto era um feitiço carpido como fado

Que levava navios perdidos p’ra o outro lado

Eu tenho um búzio que me diz coisas estranhas ao ouvido

Eu tenho um búzio que me diz coisas estranhas ao ouvido

Eu tenho um búzio que me diz coisas estranhas ao ouvido

Eu tenho um búzio que me diz coisas estranhas ao ouvido

Sua voz era livre como ela não era, como sempre quisera

Que o seu corpo fosse

E por cantar o sonho e a sua quimera

Era para as almas como um cúmplice

Forte como um coice, como uma foice

Espaçava, gelava o silêncio fundo da noite

Enquanto a sua melodia como a maresia

Envolvia em maravilha a lonjura da sua corte

Chega a maré vazia para lavar em água fria

A sua melancolia e o seu medo da morte

«Não é que a lágrima é da mesma água salgada?!»

Gritava entre o mar e a estrela da madrugada

Eu tenho um coração de esponja que cresce com a tristeza

Eu tenho um coração de esponja que cresce com a tristeza

Eu tenho um coração de esponja que cresce com a tristeza

Eu tenho um coração de esponja que cresce com a tristeza

Sereia louca que vai tentar deixar o mar

Com a coragem de quem sai do seu habitat

Sereia louca que vai gritar, chorar, bramir

Esbracejar, cantar até conseguir

Sereia louca que vai sentir a falta do mar

Sentir a falta de ar que há neste lugar

Sempre que digam que é louca

É melhor muda que rouca

Eu fico nua que a roupa aperta o respirar

E grito ainda mais alto neste palco suspenso

Que pior do que o meu canto há-de ser o meu silêncio

Pior do que o meu canto há-de ser o meu silêncio

(Sereia louca que deixou o mar…)

Eu tenho um búzio que me diz coisas estranhas ao ouvido

Eu tenho um búzio que me diz coisas estranhas ao ouvido

Eu tenho um búzio que me diz coisas estranhas ao ouvido

Eu tenho um búzio que me diz coisas estranhas ao ouvido

Eu tenho um coração de esponja que cresce com a tristeza

Eu tenho um coração de esponja que cresce com a tristeza

Eu tenho um coração de esponja que cresce com a tristeza

Eu tenho um coração de esponja que cresce com a tristeza

«Não é que a lágrima é da mesma água salgada?!»

Gritava entre o mar e a estrela da madrugada

E eu grito ainda mais alto neste palco suspenso

Que pior do que o meu canto há-de ser o meu silêncio

Вона хотіла взутися, танцювати на високих підборах

Цілувати чоловіка в уста, йти вглиб лісу

Хотілося скинути луску і порвати плавці

Поки з його плоті не вийшли людські ноги

Вміння розрізняти солодке, гірке та кисле

Там все було солоне, синювате і водянисте

Розбийте акваріум, покиньте Атлантику назавжди

І він своєю піснею благав допомоги у моряків

Але їхній спів був криком, якого вони терпіти не могли

І тільки Улісс залишиться жити, прослухавши його

Його спів був чарівним заклинанням, як фаду

Це перенесло загублені кораблі на інший берег

У мене є карапуз, який говорить мені дивні речі на вухо

У мене є карапуз, який говорить мені дивні речі на вухо

У мене є карапуз, який говорить мені дивні речі на вухо

У мене є карапуз, який говорить мені дивні речі на вухо

Її голос був вільним, як вона не була, як вона завжди хотіла

Щоб твоє тіло було

І за оспівування мрії та її химери

Це було для душ як співучасник

Міцний, як стусан, як коса

Розсіяна, застигла глибока тиша ночі

А його мелодія, як морський бриз

Він огорнув довжину свого двору подивом

Настає відплив, щоб помитися в холодній воді

Твоя меланхолія і страх смерті

«Хіба сльоза не та сама солона вода?»

Кричала між морем і ранковою зорею

У мене губчасте серце, яке росте сумом

У мене губчасте серце, яке росте сумом

У мене губчасте серце, яке росте сумом

У мене губчасте серце, яке росте сумом

Божевільна русалка, яка намагатиметься покинути море

З мужністю того, хто залишає своє середовище проживання

Божевільна русалка, яка буде кричати, плакати, ревіти

Качайся, співай, поки не вдасться

Божевільна русалка, яка буде сумувати за морем

Відчуття нестачі повітря в цьому місці

Щоразу, коли кажуть, що ти божевільний

Краще німий, ніж хрипкий

Я голий, тому що одяг заважає диханню

І я кричу ще голосніше на цій підвішеній сцені

Що гірше за мій спів, мабуть, моє мовчання

Гірше за мій спів має бути моє мовчання

(Божевільна русалка, яка покинула море…)

У мене є карапуз, який говорить мені дивні речі на вухо

У мене є карапуз, який говорить мені дивні речі на вухо

У мене є карапуз, який говорить мені дивні речі на вухо

У мене є карапуз, який говорить мені дивні речі на вухо

У мене губчасте серце, яке росте сумом

У мене губчасте серце, яке росте сумом

У мене губчасте серце, яке росте сумом

У мене губчасте серце, яке росте сумом

«Хіба сльоза не та сама солона вода?»

Кричала між морем і ранковою зорею

І я кричу ще голосніше на цій підвішеній сцені

Що гірше за мій спів, мабуть, моє мовчання