Éramos distintos - Cafe Quijano

Eramos distintos, siempre lo dijimos

Éramos distintos

Hasta que quisimos y pudimos descubrirnos

Éramos distintos

Y quién iba a decir que no era más que una ilusión;

Supimos, con el tiempo, que no basta con amor

Cuantas veces vimos que éramos distintos

No era la verdad… Éramos igual que los demás.

Y me duelen los recuerdos que

se olvidan de que fuimos

Algo más que un desatino, mucho más que un mal destino

Y me duele ver que siempre nos creimos convencidos

De que el otro era el motivo de que todo esté perdido.

Era yo tu espejo,

tú eras mi reflejo

Éramos el mismo

Eramos dos gotas con distinto recorrido

Éramos distintos

Y quien iba a creer que siendo iguales no pudimos

Hacer el sueño eterno y reir en el camino

Cuantas veces vimos que éramos distintos!

No era la verdad, éramos igual que los demás.

Y me duelen los recuerdos que se

olvidan de que fuimos

Algo más que un desatino, mucho más que un mal destino

Y me duele ver que siempre nos creimos convencidos

De que el otro era el motivo de que todo esté perdido

Y me duele convertirme en nostalgia sin olvido

En abrazos encogidos que no abrazan con cariño

Y me duele imaguinarme quien se cruza en tu camio

Y me duele, sobre todo, no poder soñar contigo

No poder morir contigo

Ми були різними, ми завжди це говорили

ми були різними

Поки ми не захотіли і не змогли відкрити себе

ми були різними

І хто б сказав, що це була не що інше, як ілюзія;

З часом ми зрозуміли, що любові недостатньо

Скільки разів ми бачили, що ми різні

Це була неправда… Ми були такими, як усі.

І спогади, які мені боляче

вони забувають, що ми були

Щось більше, ніж помилка, набагато більше, ніж погана доля

І мені боляче бачити, що ми завжди думали, що переконані

Що інше стало причиною того, що все втрачено.

Я був твоїм дзеркалом

ти був моїм відображенням

ми були однакові

Ми були дві краплі з різними маршрутами

ми були різними

І хто б повірив, що бути рівними ми не могли

Засни вічний і смійся в дорозі

Скільки разів ми бачили, що ми різні!

Це була неправда, ми були такими, як усі.

І спогади, які я знаю, болять мене

вони забувають ким ми були

Щось більше, ніж помилка, набагато більше, ніж погана доля

І мені боляче бачити, що ми завжди думали, що переконані

Що інше стало причиною того, що все втрачено

І мені боляче ностальгувати, не забувши

У стислих обіймах, які не обіймаються з любов'ю

І мені боляче уявляти, хто тобі перетинає шлях

І мені боляче, понад усе, не можу про тебе мріяти

не можу померти з тобою