Görmedin Say - Çağrı Sinci, Narkoz

Canın sıkkın, birine söylemen gerek derdini

Alışmışsın yalnızlığa her gün öyle yekten

Kafanı yapıp yaslanmışsın aynı kanepeye

Aynı güneş, aynı perde, aynı iç karartan renkler

Sokakta insan öldürürken açlık senin şahsi sıkıntın

Konuşmaya değer değil eğer mertsen

Ve biraz yüksek sesle sen de «Ben de varım!»

dersen

Hemen orda olmadığını sana ispat ederler

Sen hırslan ve terle, kızmak teselli değil

Bilip de söylememek hepsinden beter

Ve uzmansın belli susmuşsun bayağıdır

Bütün boş vagonlar senin de evinden geçer

Sırtlanlar leş yer, sen aç kaldın boşver

Onuru için yaşar insan onuru için terler

Fırsatlar tek tek önünde belir’cekler

Yumruğunu sık yeter ki sen tetikte bekle

Ellerimde kan yok ellerimde kir var

Kafamda sıfırlarla çarpışan bi' ton fikir var

Dilimde partizan bi' lisan ve karşı kaldırımda

Kolay kolay basmadığım bi' ton şekil var

Omuzlarım da gökyüzünde şimdilik yerim dar

Yorulmadım da sendeledim fakat düşmedim daha

Bu son çıkıştı köprüden ve dönmedim sağa

Bi' gün pes ettiğimi görürsen de görmedin say

Yarıştı kafam tabi dünyayla dönmek için

Nasılsa faniyiz deyip de çektim yandı içim

Kuruldu hayaller hep benim olmayanlar için

Bu yüzden ricayı geç istediğini almak için

Hayatla mücadelem sertçe o kasırga ben serçe

İnan ki hiç davranmıyo mertçe

Yılmak yok dert çek namümkünken geçmek

Bu yüzden aklım firari hep görünmüyor gerçek

Çıkmam lazım tabuttan son duraktan önce

Benim engellerimin önüne set çek aydınlıktan önce

Değişti çıkarlar ayrılık girince

İnan hatırlayacağın son ben ol’cam ışıktan önce

Bozuldu jargonum ben müziğin esiriyim

Yediğimde müebbet bu kağıda kaleme sordum deli miyim?

Ben hala eskisinden eskiceyim, böyle biline

Tümünü katledip de sonra delili sileceğim

Ellerimde kan yok ellerimde kir var

Kafamda sıfırlarla çarpışan bi' ton fikir var

Dilimde partizan bi' lisan ve karşı kaldırımda

Kolay kolay basmadığım bi' ton şekil var

Omuzlarım da gökyüzünde şimdilik yerim dar

Yorulmadım da sendeledim fakat düşmedim daha

Bu son çıkıştı köprüden ve dönmedim sağa

Bi' gün pes ettiğimi görürsen de görmedin say

Ellerimde kan yok ellerimde kir var

Kafamda sıfırlarla çarpışan bi' ton fikir var

Dilimde partizan bi' lisan ve karşı kaldırımda

Kolay kolay basmadığım bi' ton şekil var

Omuzlarım da gökyüzünde şimdilik yerim dar

Yorulmadım da sendeledim fakat düşmedim daha

Bu son çıkıştı köprüden ve dönmedim sağa

Bi' gün pes ettiğimi görürsen de görmedin say

Вам нудно, вам потрібно комусь розповісти

Ти звик бути самотнім кожен день

Ти зробив голову і сперся на той же диван

Те саме сонце, та ж завіса, ті ж гнітючі кольори

Голод — це ваша особиста біда, поки ви вбиваєте людей на вулиці

Не варто говорити, якщо ти сміливий

І ти скажеш трохи голосніше: «Я теж!»

якщо ви говорите

Тобі одразу доведуть, що тебе там немає

Ви стаєте жадібними і потієте, злитися не втіха

Знати і не сказати - гірше всього

А ти фахівець, ти тихий, це звично

Всі порожні вагони проходять і через ваш будинок

Гієни нишпорять, ви голодуєте, неважливо

Жити заради гідності, потіти заради гідності

Можливості будуть з'являтися перед вами одна за одною

Стисніть кулак, просто будьте напоготові

У мене немає крові на руках, у мене бруд

У мене в голові купа ідей, які стикаються з нулями

Партизанська мова на моєму язиці і на протилежному тротуарі

Є маса форм, які мені нелегко надрукувати

Мої плечі поки що в небі вузькі

Я не втомився, я спіткнувся, але ще не впав

Це був останній з'їзд з мосту і я не повернув праворуч.

Навіть якщо одного дня ти побачиш, що я здаюся, скажи, що ти цього не бачив

Моя голова мчала, щоб повернутися зі світом, звичайно

Якось я сказав, що ми смертні, і взяв, воно згоріло.

Мрії створені для тих, хто не завжди є моїм

Тому пропустіть запит, щоб отримати бажане

Важка моя боротьба з життям, той ураган, я горобець

Повірте, він діє не сміливо

Не падайте духом, хвилюйтеся, минайте, поки можете

Ось чому мій розум у бігах, він не завжди здається справжнім

Треба вийти з труни до останньої зупинки

Заблокуйте мої перешкоди перед світлом

Інтереси змінилися, коли настала розлука

Повір мені, я буду останнім, кого ти згадаєш до світла

Мій жаргон зламаний, я в полоні музики

Коли я їв, я написав на цьому папері довічне ув'язнення, я запитав, я збожеволів?

Я все ще старший, ніж раніше, тож ти знаєш

Я вб'ю їх усіх, а потім видалю докази

У мене немає крові на руках, у мене бруд

У мене в голові купа ідей, які стикаються з нулями

Партизанська мова на моєму язиці і на протилежному тротуарі

Є маса форм, які мені нелегко надрукувати

Мої плечі поки що в небі вузькі

Я не втомився, я спіткнувся, але ще не впав

Це був останній з'їзд з мосту і я не повернув праворуч.

Навіть якщо одного дня ти побачиш, що я здаюся, скажи, що ти цього не бачив

У мене немає крові на руках, у мене бруд

У мене в голові купа ідей, які стикаються з нулями

Партизанська мова на моєму язиці і на протилежному тротуарі

Є маса форм, які мені нелегко надрукувати

Мої плечі поки що в небі вузькі

Я не втомився, я спіткнувся, але ще не впав

Це був останній з'їзд з мосту і я не повернув праворуч.

Навіть якщо одного дня ти побачиш, що я здаюся, скажи, що ти цього не бачив