Aurora Borealis - C.W. McCall

One night last summer we were camped at ten thousand feet up where the air is

clear, high in the Rockies of Lost Lake, Colorado.

And as the fire burned low

and only a few glowing embers remained, we laid on our backs all warm in our

sleeping bags and looked up at the stars

And as I felt myself falling into the vastness of the Universe, I thought about

things, and places, and times

I thought about the time my grandma told me what to say when I saw the evening

star.

You know, Star light, star bright, first star I see tonight.

I wish I may, I wish I might, have the wish I wish tonight

The air is crystal-clear up here;

that’s why you can see a million stars

I remember a time a bunch of us were in a canyon of the Green River in Wyoming;

it was a night like this.

And we had our rafts pulled up on the bank an'

turned over so we could sleep on 'em, and one of the guys from New York said, «Hey!

Look at the smog in the sky!

Smog clear out here in the sticks!

«And somebody said, «Hey, Joe, that’s not smog;

that’s the Milky Way.»

Joe had never seen the Milky Way

And we saw the Northern Lights once, in the Bitterroot Mountains of Montana.

They’re like flames from some prehistoric campfire, leaping and dancing in the

sky and changing colors.

Red to gold, and blue to violet… Aurora Borealis.

It’s like the equinox, the changing of the seasons.

Summer to fall,

young to old, then to now.

And then tomorrow…

And then everyone was asleep, except me.

And as I saw the morning star come up

over the mountains, I realized that life is just a collection of memories.

And memories are like starlight: they go on forever

Одного разу минулого літа ми розташувалися на висоті десяти тисяч футів, де повітря

ясно, високо в Скелястих горах Лост-Лейк, штат Колорадо.

І як вогонь розгорівся

і залишилося лише кілька світяться вугілля, ми поклали на спини всі теплі в

спальних мішків і подивився на зірки

І коли я відчув, що падаю у простори Всесвіту, я подумав про

речі, місця, часи

Я думав про час, коли бабуся сказала мені, що сказати, коли я побачив вечір

зірка.

Знаєш, зоря світла, зоря яскрава, перша зірка, яку я бачу сьогодні ввечері.

Я хотів би, щоб я міг, я б хотів, щоб я міг мати бажання, яке я бажаю сьогодні ввечері

Повітря тут кришталево чисте;

тому ви можете бачити мільйони зірок

Я пам’ятаю час, нас були в каньоні Грін-Рівер у Вайомінгу;

це була така ніч.

І ми підтягнули наші плоти на берег і

перевернувся, щоб ми могли спати на них, і один із хлопців із Нью-Йорка сказав: «Гей!

Подивіться на смог у небі!

Смог очищається тут, у палицях!

«І хтось сказав: «Гей, Джо, це не смог;

це Чумацький Шлях».

Джо ніколи не бачив Чумацького Шляху

І одного разу ми бачили північне сяйво в горах Біттеррут у Монтані.

Вони наче полум’я з якогось доісторичного багаття, стрибають і танцюють у 

небо і зміна кольорів.

Червоний до золотого, а синій до фіолетового… Полярне сяйво.

Це як рівнодення, зміна пір року.

Літо до осені,

від молодого до старого, потім до тепер.

А потім завтра…

А потім усі спали, крім мене.

І як я бачив, як зійшла ранкова зірка

за горами я усвідомив, що життя — це лише колекція спогадів.

І спогади, як зоряне світло: вони тривають вічно