Eylül Akşamı - Bülent Ortaçgil

hiçbir neden yokken,

ya da biz bilmezken tepemiz atmış

ve konuşmuşuzdur…

onca neden varken

ve tam sırası gelmişken

hiçbirşey yapmamış

ve susmuşuzdur…

aynı anda aynı sessiz geceye doğru

içim sıkılıyor demişizdir

aynı sabaha uyanırken

kimbilir

aynı düşü görmüşüzdür

olamaz mı?

olabilir.

onca yıl sen burada

onca yıl ben burada

yollarımız hiç kesişmemiş

şu eylül akşamı dışında

belki benim kağıt param,

bir şekilde, döne dolaşa

senin cebine girmiştir

belki aynı posta kutusuna,

değişik zamanlarda da olsa,

birkaç mektup atmışızdır

ayın karpuz dilimi gibi

batışını izlemişizdir deniz kıyısında

aynı köşeye oturmuşuzdur köhnede

belki de birkaç gün arayla

olamaz mı?

olabilir.

onca yıl sen burada

onca yıl ben burada

yollarımız hiç kesişmemiş

şu eylül akşamı dışında.

bostancı dolmuş kuyruğunda

sen başta ben en sonda

öylece beklemişizdir…

sabah 7: 30 vapuruna

sen koşa koşa yetişirken,

ben yürüdüğümden kaçırmışımdır

aynı anda başka insanlara,

seni seviyorum demişizdir…

mutlak güven duygusuyla,

başımızı başka omuzlara dayamışızdır

olamaz mı?

olabilir.

onca yıl sen burada

onca yıl ben burada

yollarımız hiç kesişmemiş

şu eylül akşamı dışında

без причини,

або поки ми не знали, ми були засмучені

і ми розмовляли...

з такою кількістю причин

і якраз вчасно

нічого не зробив

а ми мовчимо...

в ту саму тиху ніч в той самий час

ми сказали, що мені нудно

прокинувшись того ж ранку

хто знає

нам снився той же сон

хіба не можна?

це може бути.

всі ці роки ти був тут

десять років я тут

Наші шляхи ніколи не перетиналися

крім цього вересневого вечора

можливо мої паперові гроші,

якось, кругом

це в твоїй кишені

можливо в ту саму поштову скриньку,

хоча в різний час,

ми надіслали кілька листів

як кавуновий шматочок місяця

ми спостерігали захід сонця на березі моря

ми сиділи в одному кутку

можливо, з різницею в кілька днів

хіба не можна?

це може бути.

всі ці роки ти був тут

десять років я тут

Наші шляхи ніколи не перетиналися

За винятком цього вересневого вечора.

в черзі маршрутки bostancı

ти перший, я останній

ми просто чекали…

до 7:30 на поромі

як ти поспішаєш наздогнати,

Я пропустив, бо йшов пішки

іншим людям одночасно,

ми сказали, що люблю тебе...

з абсолютною впевненістю,

схиляємо голову на інші плечі

хіба не можна?

це може бути.

всі ці роки ти був тут

десять років я тут

Наші шляхи ніколи не перетиналися

крім цього вересневого вечора