İstasyon İnsanları - Teoman, Bülent Ortaçgil

Ruhi’dir benim adım hiç çıkamam evimden

Dostlar uydururum hayali mutluyumdur bu yüzden

Bir çiçek dürbününden insanlara bakarken

Bir gün bir istasyon gördüm trenleri geciken

Yolcular ellerinde tek gidişlik bir bilet

Henüz bilmeseler de hayat bundan ibaret

İstasyon insanları buradalar tesadüfen

Aynı rüyayı görüp ayrı yerlere giden

Eskiden çok eskiden ben daha çok küçükken

Henüz cennet plajı otopark olmamışken

Mercanların arasında küçük balıklar vardı

En güzelleri el boyunda kavuniçi olanlardı

Bir gün bir rüya gördüm o kavuniçi balık benmişim

Büyümem beklenmeden afiyetle yenmişim

İstasyon insanları buradalar tesadüfen

Aynı rüyayı görüp ayrı yerlere giden

Ruhi’dir benim adım

Bir sırrım var saklarım

Ama görünce anlarsınız

Yalnız dikkat acımayın acınmak canımı en çok acıtandır

İstasyon insanları buradalar tesadüfen

Aynı rüyayı görüp ayrı yerlere giden

Мене звати Рухі, я ніколи не можу вийти з дому

Я заводжу друзів, тому я щасливий

Дивлячись на людей через калейдоскоп

Одного разу я побачив станцію із запізнілими поїздами

Пасажири мають квиток в один бік

Навіть якщо вони ще не знають, ось у чому суть життя

Станційні люди тут випадково

Сниться один і той же сон і їздити в різні місця

Давно, коли я був дуже молодим

Поки райський пляж – це ще не стоянка

Серед коралів були дрібні рибки

Найкрасивішими були дині розміром з руки.

Одного разу мені приснилося, що я помаранчева риба

Мене з’їли, не дочекавшись мого зростання

Станційні люди тут випадково

Сниться один і той же сон і їздити в різні місця

Мене звати Рухі

У мене є таємниця, яку я зберігаю

Але ви зрозумієте, коли побачите

Тільки будь обережний, не жалій, жалість мені найбільше болить

Станційні люди тут випадково

Сниться один і той же сон і їздити в різні місця