La Manic - Bruno Pelletier

Si tu savais comme on s’ennuie

À la Manic

Tu m'écrirais bien plus souvent

À la Manicouagan

Parfois je pense à toi si fort

Je recrée ton âme et ton corps

Je te regarde et m'émerveille

Je me prolonge en toi

Comme le fleuve dans la mer

Et la fleur dans l’abeille

Que deviennent quand j’suis pas là

Mon bel amour

Ton front doux comme fine soie

Et tes yeux de velours?

Te tournes-tu vers la côte nord

Pour voir un peu, pour voir encore

Ma main qui te fait signe d’attendre?

Soir et matin je tends les bras

Je te rejoins où que tu sois

Et je te garde

Dis-moi c' qui s' passe à Trois-Rivières

Et à Québec

Là où la vie a tant à faire

Et tout c' qu’on fait avec

Dis-moi c' qui s' passe à Montréal

Dans les rues sales et transversales

Où tu es toujours la plus belle

Car la laideur ne t’atteint pas

Toi que j’aimerai jusqu’au trépas

Mon éternelle

Nous autres on fait les fanfarons

À coeur de jour

Mais on est tous de bons larrons

Cloués à leurs amours

Y en a qui jouent de la guitare

D’autres qui jouent d' l’accordéon

Pour passer l' temps quand y est trop long

Mais moi, je joue de mes amours

Et je danse en disant ton nom

Tellement je t’aime

Si tu savais comme on s’ennuie

À la Manic

Tu m'écrirais bien plus souvent

À la Manicouagan

Si t’as pas grand’chose à me dire

Écris cent fois les mots «Je t’aime»:

Ça fera le plus beau des poèmes

Je le lirai cent fois…

Cent fois cent fois c’est pas beaucoup

Pour ceux qui s’aiment

Si tu savais comme on s’ennuie

À la Manic

Tu m'écrirais bien plus souvent

À la Manicouagan

Якби ти знав, як це нудно

У Маніко

Ти б писав мені набагато частіше

У стилі манікуаган

Іноді я так багато думаю про тебе

Я відтворюю твою душу і твоє тіло

Дивлюся на тебе і дивуюсь

Я простягся до вас

Як річка до моря

І квітка у бджілки

Що відбувається, коли мене немає

Моя прекрасна любов

Ваші брови м'які, як тонкий шовк

А твої оксамитові очі?

Ви повертаєте на північний берег

Побачити трохи, побачити знову

Моя рука манить тебе зачекати?

Увечері і вранці я простягаю руки

Я зустріну тебе, де б ти не був

І я тебе тримаю

Розкажи мені, що відбувається в Труа-Рів’єрі

І в Квебеку

Де в житті так багато роботи

І все, що ми з цим робимо

Розкажи мені, що відбувається в Монреалі

У брудних, бічних вулицях

де ти завжди найкрасивіша

Тому що потворність не доходить до вас

Тебе, кого я буду любити до смерті

мій вічний

Решта ми хвалимося

Серце дня

Але всі ми хороші злодії

Прибиті до їхнього кохання

Деякі грають на гітарі

Інші, які грають на акордеоні

Щоб скоротити час, коли він занадто довгий

Але я, я граю зі своїми коханнями

І я танцюю, називаючи твоє ім'я

я так тебе люблю

Якби ти знав, як це нудно

У Маніко

Ти б писав мені набагато частіше

У стилі манікуаган

Якщо тобі нема чого мені сказати

Сто разів напишіть слова «Я люблю тебе»:

Це вийде найкрасивіший з віршів

Я сто разів прочитаю...

Сто разів сто разів – це мало

Для тих, хто любить один одного

Якби ти знав, як це нудно

У Маніко

Ти б писав мені набагато частіше

У стилі манікуаган