Lune - Bruno Pelletier

Lune qui là-haut s’allume sur les toits de Paris

Vois comme un homme peut souffrir d’amour.

Bel astre solitaire qui meurt quand revient le jour

Entends monter vers toi le chant de la terre.

Entends le cri d’un homme qui a mal, pour qui un million d'étoiles

Ne valent pas les yeux de celle qu’il aime d’un amour mortel, Lune.

Lune qui, là-haut, s’embrume avant que le jour ne vienne

Entends rugir le cœur de la bête humaine.

C’est la complainte de Quasimodo qui pleure sa détresse folle.

Sa voix par monts et par vaux s’envole pour arriver jusqu'à toi, Lune !

Veille sur ce monde étrange qui mêle sa voix au chœur des anges.

Lune qui, là-haut, s’allume pour éclairer ma plume

Vois comme un homme peut souffrir d’amour, d’amour.

Місяць, що світить вгорі на дахах Парижа

Подивіться, як чоловік може страждати від кохання.

Прекрасна самотня зірка, яка вмирає, коли день повертається

Почуй пісню землі, що піднімається до тебе.

Почути крик людини в болю, для якої мільйон зірок

Не варті очей того, кого він любить смертною любов'ю, Місяць.

Місяць там тумани перед настанням дня

Почуй, як реве серце людського звіра.

Це плач Квазімодо, який оплакує свою божевільну біду.

Її голос злітає над пагорбом і долиною, щоб досягти тебе, Місяце!

Спостерігайте за цим дивним світом, що змішується своїм голосом із хором ангелів.

Місяць там горить, щоб запалити мою ручку

Подивіться, як людина може страждати від кохання, від кохання.