J'en Veux - Bruno Pelletier

L’amour est un rêve du corps

De ton âme qui devient ciel

De mon âme qui devient pore

De ma terre qui devient miel

Ce besoin d’avoir un amant

Cette faim d'être bien à deux

Et de se faire des enfants

Ce goût de l’eau mêlé au feu

J’en veux

Encore

L’amour souffle comme le vent

Qui tarabuste les oiseaux

C’est un barbare qui souvent

Laisse nos rêves en lambeau

Puis soudain où-est il passé

La mer est calme, et le ciel est clair

Quelques éclairs dans nos pensées

Et pourtant de ce libertaire

J’en veux

Encore

J’aime l’amour, j’aime l’envie

J’aime tous les jours de ma vie

Jusqu'à l’instant de l’adieu

J’en veux

L’amour me fait des ennemis

Chez ceux qui ne savent pas aimer

Ou bien qui n’aiment qu'à demi

Par égoïsme ou par fierté

Moi j’ai besoin d'être serré

Dans le tempo humain de ta peau

Et de tes mots enamourés

Grésillant comme des mégots

J’en veux

Encore

Любов - це мрія тіла

Твоєї душі, що стає небом

Моєї душі, що стає порою

З моєї землі, що стає медом

Для цього потрібно мати коханця

Це бажання бути добре разом

І мати дітей

Цей смак води, змішаної з вогнем

я хочу трохи

Все-таки

Любов віє, як вітер

Хто дражнить птахів

Він варвар, який часто

Залиште наші мрії в клаптях

А потім раптом куди він подівся

Море спокійне, а небо чисте

Деякі проблиски в наших думках

І все ж цього лібертаріанця

я хочу трохи

Все-таки

Люблю любов, люблю заздрість

Я люблю кожен день свого життя

До моменту прощання

я хочу трохи

Любов робить мене ворогами

Серед тих, хто не вміє любити

Або кого люблять лише наполовину

З егоїзму чи з гордості

Мені потрібно бути щільним

У людському темпі твоєї шкіри

І ваші любовні слова

Шипить, як недопалки

я хочу трохи

Все-таки