Гады - Гарик Сукачёв, Бригада С

Тебе всё дело, дело, дело, я не хочу тебя.

Я вижу тело, тело, тело, но где же ты сама.

Кому ты пела, пела, пела, он улетел туда,

Где нету дела, дела, дела, кругом одна вода.

Здесь не надо плакать, ни смеяться, ни ждать,

Здесь не стоит думать, если хочется спать.

Я хотел бы пойти, но я не знаю пути,

И каждый раз я ищу сапоги.

И даже если в той норе или на первой траве,

Ты б улетел неизвестно куда.

И всё равно тебе кто где,

И кто догнал твой самосвал.

И всё равно тебе, когда на первой траве

Ты улетел за перевал.

Здесь не надо плакать, ни смеяться, ни ждать,

Здесь не стоит думать, если хочется спать.

Кто пишет прозу, прозу, прозу, тот ничего не знал.

Кто ищет позу, позу, позу, тот отправляет бал.

Мы будем рады, рады, рады когда-нибудь когда.

Все эти гады, гады, гады исчезнут навсегда.

Здесь не надо плакать, ни смеяться, ни ждать.

Здесь не стоит думать, если хочется спать.

Здесь не надо плакать, ни смеяться, ни ждать.

Здесь не стоит думать, если хочется спать.

Тобі вся справа, справа, справа, я не хочу тебе.

Я бачу тіло, тіло, тіло, але де ти сама.

Кому ти співала, співала, співала, він¸ полетів туди,

Де немає справ, справ, справ, навколо одна вода.

Тут не треба плакати, ні сміятися, ні чекати,

Тут не варто думати, якщо хочеться спати.

Я хотів би піти, але я не знаю шляху,

І щоразу я шукаю чоботи.

І навіть якщо в тій норі або на першій траві,

Ти б¸ полетів невідомо куди.

І все одно тобі хто де,

І хто наздогнав твій самоскид.

І все одно тобі, коли на першій траві

Ти полетів за перевал.

Тут не треба плакати, ні сміятися, ні чекати,

Тут не варто думати, якщо хочеться спати.

Хто пише прозу, прозу, прозу, той нічого не знав.

Хто шукає позу, позу, позу, той відправляє бал.

Ми будемо раді, раді, раді коли-небудь.

Всі ці гади, гади, гади зникнуть назавжди.

Тут не треба плакати, ні сміятися, ні чекати.

Тут не варто думати, якщо хочеться спати.

Тут не треба плакати, ні сміятися, ні чекати.

Тут не варто думати, якщо хочеться спати.