Sous France - BRAV

Décidément, les hurlements ne suffisent plus

Certainement, c’est nos idées qu’on brûle

Évidemment, ils aimeraient qu’on s’entre-tue

Finalement, ils ne seront pas déçus

Si seulement, nos plaies pouvaient être entendues

Et nos déchirements, apaisés d’un salut

C’est fièrement que je porte nos blessures

Suffisamment nombreuses pour en faire ma lutte

Même si glissante est la pente, j’rapperai autant qu’ils nous mentent

Avec la rancœur dominante et mon côté militant

Face aux Goliaths dirigeants, les politicards délinquants

Notre actuel président, aussi inconscient qu’arrogant

Ces pantins du gouvernement, de la gauche droite ou du centre

Sans aucune différence puisque les pourris se ressemblent

Patronat et l’argent qu’ils détournent impunément

Les bénéfices, les dividendes qu’ils se partagent évidemment

L'économie et son bilan, cette logique du rendement

Les parachutes dorés quand s'écroule le monde de la finance

Contre l’ordre trop oppressant du procureur aux agents

De police en passant par tous ces cowboys du dimanche

Les élites, soit disant, intellectuelles qu’en apparence

Et donneur de leçon sans licence, débilité par excellence

Face aux rackettes à outrance, de notre cher pays de France

TVA, redevance, impôts si tu as de la chance

La bourgeoisie insolente, inégalités grandissantes

Le racisme lui augmente, l’extrême droite rempli ses rangs

Le constat est alarmant, pourtant ici rien d’dérangeant

Tant qu’on a de quoi se consoler en consommant d’plus en plus grand

Face à la routine incessante, métro, boulot, autant de chose qui pousse à

l’isolement

Dans nos quotidiens au tourment

Contre l’offre et la demande, des business, de l’armement

Maintenir le sous-développement est le meilleur rendement

Étrange coïncidence, on se délocalise entre temps

Suicide et licenciement font de nombreux prétendants

Tout s’achète et tout se vend, on se donne et on se prend

La fin du monde a de l’avance, le diable mène la danse

Utopie, inconscience, la morale a peu d’importance

Avec deux trois billets de banque, les principes foutent le camp

Me demander ce que j’en pense, je risquerais certainement

D'être vulgaire assurément car je ne sais pas dire merde poliment

Comment te sens-tu?

Tellement mal

Mal pourquoi?

J’me sens usé

Pardonneras-tu?

Je ne crois pas

Comment ça?

Plutôt crever

Décidément, les hurlements ne suffisent plus

Certainement, c’est nos idées qu’on brûle

Évidemment, ils aimeraient qu’on s’entre-tue

Finalement, ils ne seront pas déçus

Si seulement, nos plaies pouvaient être entendues

Et nos déchirements, apaisés d’un salut

C’est fièrement que je porte nos blessures

Suffisamment nombreuses pour en faire ma lutte

Je crois que d’un cerveau, il nous manque

Car en désaccord trop souvent

Au lieu d'être outré violemment, on acquiesce gentiment

Contre les médias qui font l’audience, avec la peur à tous les temps

Ce qui est étrange nous dérange, et les étrangers bien avant

Contre tous ceux qui nous vendent du rêve quand il faut de la viande

En faisant croire à nos enfants que s’foutre à poil est la tendance

Contre le sexe omniprésent, la pudeur en décadence

Ta fille n’a même pas 8 ans, le string lui va d’jà comme un gant

Contre l’excès, l’accoutumance, à l’alcool, au shit, à la blanche

Qu’on trouve plus facilement qu’un emploi honnêtement

Y a de quoi se poser des questions non?

Où sont passés leurs bien-pensants

Vos règles ne sont-elles que du vent?

Qui de nous est l’plus tolérant?

T’es barbu donc t’es taliban

T’es noir toi, reste sur le banc

T’es juif, riche surement

T’es blanc, un raciste forcément

Cliché sur cliché, autant de réflexions humiliantes

On encaissera jusqu'à quand, jusqu'à ce que coule le sang?

Lucide ou pas: souvent j’me demande: suis-je un sujet d’une expérience?

Quand j’additionne et recense le nombre de choses qu’on me plante

Cette vérité te dérange, mais c’est bien ce qui t’attend

Soit debout, soit sur le ventre, mais faut choisir à un moment

Comment te sens-tu?

Tellement mal

Mal pourquoi?

J’me sens usé

Pardonneras-tu?

Je ne crois pas

Comment ça?

Plutôt crever

Рішуче, криків уже не вистачає

Безумовно, ми спалюємо наші ідеї

Очевидно, вони хотіли б, щоб ми повбивали один одного

Зрештою, вони не будуть розчаровані

Якби чути наші рани

І наші сльози, вгамовані привітом

Я з гордістю несу наші рани

Достатньо, щоб це була моя боротьба

Навіть якщо схил буде слизький, я буду репати, скільки вони нам брешуть

З домінуючою образою та моєю войовничою стороною

Зіткнувшись із правлячими Голіафами, політиками-правопорушниками

Наш нинішній президент настільки ж безрозсудний, як і зарозумілий

Ці маріонетки уряду, лівого правого чи центру

Без жодної різниці, оскільки гнилі схожі

Роботодавці та гроші, які вони безкарно розкрадають

Прибуток, дивіденди, які вони, очевидно, ділять

Економіка та її баланс, ця логіка доходності

Золоті парашути, коли світ фінансів руйнується

Проти надто гнітливого наказу прокурора до агентів

Від поліції до всіх тих недільних ковбоїв

Еліти, нібито інтелектуальні лише на вигляд

І неліцензований викладач, дебільність par excellence

Зіткнувшись із надмірним рекетом, з нашої дорогої країни Франції

ПДВ, роялті, податки, якщо пощастить

Нахабна буржуазія, зростання нерівності

У ньому зростає расизм, ультраправі поповнюють його ряди

Повідомлення тривожне, але нічого тривожного тут немає

До тих пір, поки у нас буде достатньо, щоб втішатися споживанням все більше і більше

Зіткнувшись з безперервною рутиною, метро, ​​роботою, так багато речей, які штовхають

ізоляція

У нашому вистражданому повсякденному житті

Проти попиту та пропозиції, бізнес, озброєння

Збереження недорозвиненості – найкраща віддача

Дивний збіг обставин, ми тим часом переїжджаємо

Самогубство і звільнення роблять багато залицяльників

Все купується і все продається, віддаємо і беремо

Попереду кінець світу, диявол хоровод водить

Утопія, несвідомість, мораль не мають значення

З двома трьома банкнотами принципи виходять до біса

Запитайте мене, що я думаю, я б, звичайно, ризикнув

Напевно бути вульгарним, бо я не вмію ввічливо говорити лайно

Як почуваєшся?

Так погано

Зло чому?

Я відчуваю себе втомленим

Ви пробачите?

я не вірю

Як так?

Скоріше помри

Рішуче, криків уже не вистачає

Безумовно, ми спалюємо наші ідеї

Очевидно, вони хотіли б, щоб ми повбивали один одного

Зрештою, вони не будуть розчаровані

Якби чути наші рани

І наші сльози, вгамовані привітом

Я з гордістю несу наші рани

Достатньо, щоб це була моя боротьба

Я вважаю, що нам бракує мозку

Тому що надто часто не згоден

Замість того, щоб сильно обурюватися, ми лагідно киваємо

Проти медіа, які створюють аудиторію, постійно зі страхом

Дивні речі турбують нас, а чужі задовго

Проти всіх тих, хто продає нам мрії, коли бере м'ясо

Змусити наших дітей думати, що вони оголені – це тренд

Проти всюдисущого сексу, розкладаючої скромності

Вашій донечці ще немає 8 років, а стрінги вже сидять як влиті

Проти надмірностей, пристрасті, до алкоголю, до гашишу, до білого

Це легше знайти, ніж роботу чесно

Є про що поставити питання, чи не так?

Куди поділися їхні доброчинці?

Ваші місячні просто гаряче повітря?

Хто з нас найтолерантніший?

Ти бородатий, отже, ти Талібан

Ти чорний, залишайся на лавці

Ви єврей, певно, багатий

Ти білий, обов'язково расист

Кліше за кліше, стільки принизливих рефлексій

Доки будемо заробляти, поки кров не потече?

Усвідомлено чи ні: часто я запитую себе: чи я підданий експерименту?

Коли я складаю та підраховую кількість речей, які мені підсадили

Ця правда вас турбує, але це те, що вас чекає

Або встати, або обличчям вниз, але в якийсь момент вам доведеться вибрати

Як почуваєшся?

Так погано

Зло чому?

Я відчуваю себе втомленим

Ви пробачите?

я не вірю

Як так?

Скоріше помри