Olga - BRAV

J'écris des mots venus du cœur, du cœur de l’enfer

Entre les slogans des hauts-parleurs et ces beaux parleurs au ministère

Ô ma fille, regarde dehors tous ces gens tomber

Aux chevilles, ces chaînes qu’ils ont osé briser

Aux hommes pressés immobiles, boulevard Danton, rue Robespierre

Ces utopistes lucides qui savent que tout finit poussière

Dieu soit loué, meublé ou pas, attention, les pavés volent bas

Les perforés d’la dolce vita sont ceux qui pointent à Pôle emploi

Aux regards usés par l’horreur que la peur effraie à peine

C’est pas d'émotion que je pleure, non, c’est lacrymogène

Au diable l’ascenseur social si on doit prendre l’escalier

J’préfère mon assiette de pâtes froides que ton Fouquet’s, nous fais pas chier

Avec tes discours plein d’boniments, ton mépris des classes et des causes

Travailler plus pour gagner plus grand-chose

Tu l’emporteras pas au paradis fiscal, c’en est assez

La France courtisée des banquiers comme une vielle dame en viager

Fils de butin, à part vouloir nous tirer des sous, nous tirer dessus

Les vainqueurs sont ceux qui ont déjà tout perdu

Je lève mon verre à la santé des ouvriers, des retraités, des mis d’côté,

des déçus

Ces barricades place République sont que le reflet dans le miroir

Ils appellent 'trouble à l’ordre public' des gens qui ont faim sur un trottoir

J’emmerde vos courants politiques avec mon accent du terroir

C’n’est pas la peine d’appeler tes flics, ils sont occupés à broyer du noir

J’voulais écrire sans colère, j’suis descendu station Bonne-Nouvelle

J’y ai vu, assise par terre, cette gamine qui r’ssemble à la mienne

Elle a souri, j’ai rien pu faire comme tous ceux qui passaient devant elle

C’est faux c’qu’on dit des cœurs de pierre, ça fait pas tant qu'ça d'étincelles

Triste Olga, t’as quitté ton pays pour trouver la paix à Paris

On n’t’a pas dit qu’la France, c'était aussi la Roumanie

Parce qu’un monsieur trop bien fringué a décidé de tout solder

De revendre nos vies à bas prix

Les vainqueurs sont ceux qui ont déjà tout perdu

Les vainqueurs sont ceux qui ont déjà tout perdu

Les vainqueurs sont ceux qui ont déjà tout perdu

Ouvre ton cœur ma fille, avant qu’il ne soit vendu

Les vainqueurs sont ceux qui ont déjà tout perdu

Les vainqueurs sont ceux qui ont déjà tout perdu

Les vainqueurs sont ceux qui ont déjà tout perdu

Ouvre ton cœur ma fille, avant qu’il ne soit vendu

J'écris des mots venus du cœur, du cœur de l’enfer

Entre les slogans des hauts-parleurs et ces beaux parleurs au ministère

Ô ma fille, regarde tous ces gens tomber de haut

Aux chevilles, ces chaînes qu’ils remettront bientôt

Я пишу слова від серця, від серця пекла

Між гаслами з гучномовців і тими лаконами в міністерстві

О моя дочко, подивись, як усі ці люди падають

На щиколотках ці ланцюги, які вони наважилися порвати

До нерухомих чоловіків, що поспішають, бульвар Дантон, вулиця Робесп'єра

Ці прозорі утопісти, які знають, що все закінчується прахом

Слава Богу, мебльована чи ні, стережіться, бруківка летить низько

Перфорація dolce vita – це ті, хто вказує на Pôle emploi

До очей, змучених жахом, що страх майже не лякає

Це не емоції, що я плачу, ні, це сльозогінний газ

До біса соціальний ліфт, якщо нам доведеться підніматися сходами

Я віддаю перевагу своїй тарілці холодної пасти, ніж вашому Фуке, не турбуйте нас

З вашими повними нісенітниці промовами, зневагою до класів і справ

Працюйте більше, щоб заробляти більше

У податкову гавань не понесеш, цього достатньо

Франція залицялася до банкірів, як до старенької, що отримує довічну ренту

Сини здобичі, окрім того, що хочуть вистрілити нам копійки, розстріляють нас

Перемагають ті, хто вже все втратив

Піднімаю келих за здоров'я трудящих, пенсіонерів, відсторонених,

розчарований

Ті барикади на Площі Республіки – це лише відображення в дзеркалі

Людей, які голодують на тротуарі, називають «розладом»

До біса ваші політичні течії з моїм місцевим акцентом

Не потрібно викликати своїх поліцейських, вони зайняті сумуванням

Я хотів писати без злості, я вийшов на станції Bonne-Nouvelle

Я побачив там, сидячи на землі, цю дитину, схожу на мою

Вона посміхнулася, я не міг нічого не зробити, як усі, хто проходив повз неї

Неправда те, що кажуть про кам'яні серця, не так багато іскор

Сумна Ольго, ти залишила свою країну, щоб знайти спокій у Парижі

Ми не казали вам, що Франція також була Румунією

Бо гарно одягнений пан вирішив все продати

Продати своє життя за дешевизну

Перемагають ті, хто вже все втратив

Перемагають ті, хто вже все втратив

Перемагають ті, хто вже все втратив

Відкрий своє серце, дівчино, поки воно не продано

Перемагають ті, хто вже все втратив

Перемагають ті, хто вже все втратив

Перемагають ті, хто вже все втратив

Відкрий своє серце, дівчино, поки воно не продано

Я пишу слова від серця, від серця пекла

Між гаслами з гучномовців і тими лаконами в міністерстві

О моя дочко, дивись, як усі ці люди падають згори

На щиколотках ці ланцюги, що скоро повернуть