L'arche - BRAV

Nous sommes ce que les banlieues font de mieux

Ce que l'État, lui, méprise

Des larmes de feu dans les yeux, j’en ai des litres

Chante l’amour d’une autre façon

Vos «Je t’aime», c’est nos cris

Témoigne l’ampleur de ce mal qui nous habite

Puisque la souffrance ne s’explique pas mais qu’il faut la vivre

Pour comprendre qu’on s’est noyé dans l’abysse

Garde ton bonheur, on s’en fout ici le notre est acide

Ces tours nous étouffent et le diable co-habite

Parce qu’il est temps, de, combler le manque

Et qu’il faut bien que quelqu’un se sacrifie donc j’avance

Avant que, ils ne tentent, d’en finir avec nous

Où est la chance, elle se fait attendre

Parce qu’il est temps, de combler le manque

Et qu’il faut bien que quelqu’un se sacrifie donc j’avance

Avant que, ils ne tentent, d’en finir avec nous

Où est la chance, elle se fait attendre

Entre s’enfuir ou les suivre j’ai pris la voie qui défie

Puisque docile je le suis pas, mais de ceux qui résistent

Agressif lyriciste parce que la vie ne s’en prive pas

Destructrices mes envies, la mort est mon champ lexical

Chez moi tout est crédible avec l’orgueil je lésine pas

Plus j’ai mal plus j'écris, plus j'écris plus je mitraille

Abandon impossible, courber l'échine je ne sais pas

Allergique aux offices, aux politiques et aux flics

Crache la douleur infinie des minis, des mesquines

Des grandes villes aux petites villages, là je me dois l’impossible

J’ai du être roi dans une autre vie, j’suis pas fait pour être si bas

Ne t’attends pas pour du fric à me voir baisser le slibard

J’connais mes droits, sur le bout du troisième doigt

Ceux qui ne m’aiment pas auront de bonnes raisons cette fois

Ce que j’en pense?

La même chose qu’Anelka !

Césame ouvre-toi, sinon je sors la clé de bras

Nous sommes ce que les banlieues font de mieux

Ce que l'État, lui, méprise

Des larmes de feu dans les yeux, j’en ai des litres

Chante l’amour d’une autre façon

Vos «Je t’aime», c’est nos cris

Témoigne l’ampleur de ce mal qui nous habite

Puisque la souffrance ne s’explique pas mais qu’il faut la vivre

Pour comprendre qu’on s’est noyé dans l’abysse

Garde ton bonheur, on s’en fout ici le notre est acide

Ces tours nous étouffent et le diable co-habite

La rue me tutoie, mais te tue, toi !

Banlieusard tu vois je pourrais pas descendre plus bas

J’ai l’humour noir pour l’Arche

J’suis tous les mois rappeur du mois, pourtant j’suis plus là

Indépendant hors des tendances, j’fais les singles avec des cendres

Si les plus forts se servent de foies, les plus faibles servent d’offrande

Ma liberté loin d'être à vendre

Si les derniers seront les premiers pourquoi devrais-je attendre?

Le refus est clair et net ose retirer le pain de ma bouche

Criblé de balles ou de dettes

Reconnaissable parmi tout ce temps

Tendre la main à des clebs?

Je préférerais même qu’on me la coupe !

Tu peux te faire pousser les pecs ça te fera pas pousser les *bip*

Nous sommes ce que les banlieues font de mieux

Ce que l'État, lui, méprise

Des larmes de feu dans les yeux, j’en ai des litres

Chante l’amour d’une autre façon

Vos «Je t’aime», c’est nos cris

Témoigne l’ampleur de ce mal qui nous habite

Puisque la souffrance ne s’explique pas mais qu’il faut la vivre

Pour comprendre qu’on s’est noyé dans l’abysse

Garde ton bonheur, on s’en fout ici le notre est acide

Ces tours nous étouffent et le diable co-habite

Parce qu’il est temps, de, combler le manque

Et qu’il faut bien que quelqu’un se sacrifie donc j’avance

Avant que, ils tentent, d’en finir avec nous

Où est la chance, elle se fait attendre

Parce qu’il est temps, de combler le manque

Et qu’il faut bien que quelqu’un se sacrifie donc j’avance

Avant que, ils tentent, d’en finir avec nous

Où est la chance, elle se fait attendre

Ми є тим, що передмістя робить найкраще

Що зневажає держава

Сльози вогняні на очах, у мене літри

Співайте про кохання іншим способом

Твоє «Я люблю тебе» - це наші крики

Будьте свідками масштабів цього зла, яке живе в нас

Оскільки страждання неможливо пояснити, їх потрібно пережити

Щоб зрозуміти, що ми потонули в безодні

Бережіть своє щастя, нам тут байдуже наше кисле

Ці вежі нас душить, і диявол живе разом

Тому що настав час заповнити прогалину

І хтось повинен пожертвувати, тому я йду далі

Перш ніж вони спробують добити нас

Де щастя, воно чекало

Тому що настав час заповнити прогалину

І хтось повинен пожертвувати, тому я йду далі

Перш ніж вони спробують добити нас

Де щастя, воно чекало

Між тим, чи тікати, чи слідувати за ними, я пішов шляхом, який не піддається

Оскільки я не слухняний, а з тих, хто пручається

Агресивний лірик, бо життя не вагається

Руйнівник моїх бажань, смерть — моє лексичне поле

У мене все вірно з гордістю, я не скуплюся

Чим більше мені боляче, тим більше я пишу, чим більше я пишу, тим більше знімаю

Капітуляція неможлива, схиляйтеся, я не знаю

Алергія на офіси, політику і ментів

Виплюнь нескінченний біль міні, дрібних

Від великих міст до малих містечок, тут я винен собі неможливе

Мабуть, я був королем в іншому житті, я не створений, щоб бути таким низьким

Не очікуйте, що гроші побачать, як я скину слайбард

Я знаю свої права на кінчику третього пальця

У тих, кому я не подобаюся, цього разу будуть вагомі причини

Що я про це думаю?

Те саме, що Анелька!

Césame відкривається, інакше я дістаю руку

Ми є тим, що передмістя робить найкраще

Що зневажає держава

Сльози вогняні на очах, у мене літри

Співайте кохання іншим способом

Твоє «Я люблю тебе» - це наші крики

Будьте свідками масштабів цього зла, яке живе в нас

Оскільки страждання неможливо пояснити, їх потрібно пережити

Щоб зрозуміти, що ми потонули в безодні

Бережіть своє щастя, нам тут байдуже наше кисле

Ці вежі нас душить, і диявол живе разом

Вулиця тю мене, але вбиває тебе, ти!

Бачиш, я не міг опуститися нижче

У мене чорний гумор для Ковчега

Щомісяця я стаю репером місяця, але мене там більше немає

Незалежно від трендів, я створюю сингли з попелом

Якщо сильніші служать печінкою, то слабші служать жертвою

Моя свобода не продається

Якщо останні будуть першими, чому я маю чекати?

Заперечення чітке, смій взяти хліб з мого рота

Пронизаний кулями чи боргами

Впізнаваний серед усього цього часу

Дотягнутися до якихось дупел?

Я б навіть краще його відрізав!

Ви можете відростити грудні м'язи, це не змусить вас *біп*

Ми є тим, що передмістя робить найкраще

Що зневажає держава

Сльози вогняні на очах, у мене літри

Співайте про кохання іншим способом

Твоє «Я люблю тебе» - це наші крики

Будьте свідками масштабів цього зла, яке живе в нас

Оскільки страждання неможливо пояснити, їх потрібно пережити

Щоб зрозуміти, що ми потонули в безодні

Бережіть своє щастя, нам тут байдуже наше кисле

Ці вежі нас душить, і диявол живе разом

Тому що настав час заповнити прогалину

І хтось повинен пожертвувати, тому я йду далі

Перш ніж вони спробують покінчити з нами

Де щастя, воно чекало

Тому що настав час заповнити прогалину

І хтось повинен пожертвувати, тому я йду далі

Перш ніж вони спробують покінчити з нами

Де щастя, воно чекало